Віршована абетка для дітей

А-в алфавіті — найперша!
А-в алфавіті — найлегша!
А-іще ця буква А
І дзвінка, і голосна.

А ще хоче буква А,
Щоби Алла букви знала,
А тоді-до школи йшла.

А яка ж та буква а?
Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет;
Мов шпаківня, мов намет,

Мов курінь, що на баштані,
Буква а здалася Тані.

Альбатрос питав акулу:
— А про азбуку ти чула?
— Азбука? — хвостом
плескає,—

Акулятко вже читає.

Альбатрос питав акулу:
— А про азбуку ти чула?
— Азбука? — хвостом
плескає,—

Акулятко вже читає.

Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки.

Білка бігала багато,
Бо шукала в лісі брата:
Брат на дереві сидів
І смачні горішки їв.

Поки знайде білка брата,
Будемо всі букви знати.

Скласти слово помага
Буква «ге», як кочерга.
Песик Гавчик слово склав,
Проказавши: «Гав-гав-гав!»

Стали букви у рядок.
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну, звичайно, буква А.

Мишка мишку запитала:
- Що сьогодні поробляла?
Відказала мишка мишці:
- Букву «А» шукала в книжці,

Буду азбуку вивчати.
Щоб самій усе читати.

- Бу, бу, бу... - Борис читає.
Батько Борю поправляє:
- Букву Б читай як треба,
Бо вона втече від тебе!

Боря каже: «Так і буде!
Більше вчить її не буду!»

Га-га-га та ге-ге-ге...
Це, напевно, буква ге?
Бо вона якраз така,
Наче шия в гусака.

Вітя — світла голова.
Вітя вчить нові слова.
Ви йому не заважайте.
Ви без нього погуляйте.

Він, як буде вільним час,
Вийде гратися до Вас.

Вова вивчив всі слова
Заболіла голова.
Потім Вова відпочив.
Потім дерево садив.

Недарма він все робив —
Вову вчитель похвалив.

Гуси гучно гелготали—
Горобці зерно клювали.
Гуси гонять горобців,
Голубок на ганок сів.

Йшов баранчик з нами в ліс,
На рогах травичку ніс.
Ми вивчаєм букву «бе»,
Й він за нами «Бе-бе-бе»!

Автобусом Аня й Артемко
Біленького Біма бабусі
Везли. І везли веретенко,
Голки , і гантелі, і груші.

І ґудзики, ґудзики в ґудзі ,
Довгастий дитячий диванчик.
Диво -дивеннеє, друзі -
Екран, електронний екранчик.

Єнота , єхидну - з " єдвабу",...

Як солдатик одиниця,
Бути першій їй годиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.

Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.

Погуляти захотіла,
Лиш вона там захворіла.
Я до лікаря піду,
Хай лікує біль мою!

Зберу я себе сама,
Бо живу лише одна,
Книжку візьму лиш одну,
Я ж

На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!

Найсправжнісінька ракета,
Для пілота в даль земну.
Як стріла помчусь я в небов,
Заблистить цифра моя.

Де ніхто іще не був,
Самим першим буду я!

Намалюєм цифру два,
Спочатку йде в нас голова,
Має шию вигнуту,
Мов лебединну,

В кінці хвостик-змійку,
Домалюй на спину.

В правий верхній куточок,
Олівець веди, дружочок,
Потім вниз веди,
Не відриваючи руки!