Відчиняє сонце браму
І на білому коні
Починає шлях свій прямо
У небесній вишині.
Дзвонять дзвони, дзвони дзвонять,
Розливають срібний дзвін,
А Господь сидить на троні —
Все довкола бачить Він.
Ось Земля, планета наша,
Волошково-голуба.
Треба сонця їй, як завше,
Щоб врожаїлись хліба…
І по власному велінню,
І з любові до людей
Посилає Він проміння,
Златоверхий диво-день.
О, як любо! О, як мило!
Сонце в небі виграє!
Почуваймося щасливо,
Доки Бог життя дає
