Відчиняє сонце браму
І на білому коні
Починає шлях свій прямо
У небесній вишині.

Дзвонять дзвони, дзвони дзвонять,
Розливають срібний дзвін,
А Господь сидить на троні —
Все довкола бачить Він.

Ось Земля, планета наша,
Волошково-голуба.
Треба сонця їй, як завше,
Щоб врожаїлись хліба…

І по власному велінню,
І з любові до людей
Посилає Він проміння,
Златоверхий диво-день.

О, як любо! О, як мило!
Сонце в небі виграє!
Почуваймося щасливо,
Доки Бог життя дає

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті