Веселі вірші для дітей

Акула зуби нагострила,
Акула снідати хотіла,
Та від великої акули
Кудись бігом усі шмигнули ).

Як говорить Михайло,
то руками махає:
і отак, ще й отак,
не Михайло — вітряк!

І здається: за мить
наш Михайло злетить...

Дуже творча я дитина-
Музику люблю й пісні.
Барабан на іменини
Вчора принесли мені!

Мій дідусь так постарався,
Каже:" Внученьку, тримай!
Ритму в музиці навчайся,
Барабань і вигравай!"

Подивилась мама скоса,
Татко скромно промовчав...
А

У берлозі шум та гамір,
Сміх веселий ведмежат.
Спати батько має намір -
Не приспить ніяк малят.

"Годі, годі веселитись,
Сил у мене вже нема.
Сни давно вам мали снитись,
Цілий місяць вже зима!"

Та сміються ведмежатка,
Батькових не чують слів....

Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:

"Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!

Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!"
І

Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!

Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб'ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята...

Попід вікнами Мороз
Ходить-щулиться,
То загляне у садок,
То піде на вулицю:

- Де ж це дітоньки малі
Наче поховалися,
Та невже ж вони мене
Взяли і злякалися?
Я ж їм шкоди не зроблю
Взагалі нітрішечки,
Тільки носика вщіпну
Для потішечки!

"Знову дощ" - сказала мама,
Прочиняючи вікно.
Тиждень дощик безнастанно
Йде щодня, я й звикла давно.

А матуся засмутилась,
Надокучили дощі.
Мама сонечко любила,
Їй сльота не до душі.

А для мене дощик - диво,
Подружились ми з дощем....

На тему «Я і ввічливість»
ідуть у класі збори.
На тему, дуже звичну нам,
Вікторія говорить.

— Почну з Вітька,

бо він себе

поводить некультурно,
він хоч і виріс до небес,
а розум — наче в курки!

— Сама ти курка! —
звивсь Вітько.—
Ще

Я - маленький їжачок,
Їжаків дитинка.
З гострих-гострих голочок
В мене, друзі, спинка.

Завжди я колючим був,
Скільки пам'ятаю.
Кожен раптом біль відчув,
Хто мене торкає.

Та не злий я, а добряк
І кажу вам щиро:
Не бажав я, аж ніяк,...

Кіт з собакою сварився:
"Друже, ти куди дивився?
Наша ковбаса пропала!
Винуватий ти не мало!!!

Обіцяв ти так завзято
Наш обід сторожувати!
Я тобі повірив, друже,
Але сторож ти - байдужий!

З-під самісінького носа
Вкрали в тебе! Це ж не

Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.

їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з ковзанами!
Отакі-то ковзани,
Ковзани-пустуни!

Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.

Було радості безмірно
Від тих слів в моїй душі,
Колобок- це ж неймовірно!
Не звичайні калачі!

Я прокинулась раніше ,
Помагати почала.
Так хотілось, щоб

Снились котикові сни!
Що царем був ковбаси.
Мав він ріки з молочка -
Широчезні, мов гора!

Мишки котику служили.
Писком своїм не дражнили...
Він щасливо посміхався -
Ковбасою пригощався.

Враз його щось розбудило,
Бо в підлозі шкряботіло......

Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.

Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та поспав...

Суперечок не терплю!
Що поробиш?
Ліг — та сплю...

Вранці —...

Наша киця - красотуля,
Незвичайна, непроста,
З дивним іменем - Пілюля,
Для Аліси мов сестра.

Неймовірні очі в киці:
Зеленесенькі, ясні.
Дивні очі , мов зірниці,
Та ще й світяться вночі!

І смугаста шубка гарна:
Смуги темні й золоті....

Я лечу, лечу, лечу -
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз -
Мимо сосен і беріз.

Я веду, веду, веду -
Саночки на поводу,
Бо з гори санки летять,
А на гору - не хотять...

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід…
Тільки бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Просто нехороші -
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не

Корнішони-огірочки
Поховались під листочки.
Пишне листячко зелене
Заступило їх від мене.

Скрізь, довкола, я дивлюся:
Жовті квіти, довгі вуса,
Де ж поділись огірочки -
Огірчиння сини й дочки?

Так їх хочеться зірвати,
Хрумкотіти, ласувати....

Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.

Погуляти захотіла,
Лиш вона там захворіла.
Я до лікаря піду,
Хай лікує біль мою!

Зберу я себе сама,
Бо живу лише одна,
Книжку візьму лиш одну,
Я ж

На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!

Найсправжнісінька ракета,
Для пілота в даль земну.
Як стріла помчусь я в небов,
Заблистить цифра моя.

Де ніхто іще не був,
Самим першим буду я!

весеПри дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь,

Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!
На них дивитись —
просто сміх.

Скажіть: хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!

Не можна їм на дерево,
хоч це і дуже просто,
аж на вершечок здертися.
Адже вони —

- От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...

- А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
- Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!

В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:
- Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?

- Та вчать, - Сашко відказує, -
Але оце якраз...

Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.

Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.

Не любив хмаринок котик,
Бо з хмаринок падав дощик.
Котик цілий день у хаті,
Не пускали погуляти.

Скучно Мурчикові в хаті,
Хоче бігати, стрибати,
По гардинах лізти вгору,
А тоді мерщій додолу!

Вкрасти хоче він у мами
Всі клубочки із

- Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
- А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:

— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
наш хвалько мерщій

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!
Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

- Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави -
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:

- Ох! Як довго йде

Змагаються хмарини
(І вітерець також)
Котра з них швидше скине
На землю літній дощ.

Тому, ще від світання,
З перервами на мить,
Через оті змагання
Весь день у нас дощить...

Сховали ясне сонце
Хмаринки в даль небес,
А діти, крізь віконце

Хом'ячка мені на свято
В подарунок принесли.
Щиро вам скажу, малята:
Від нудьги мене спасли!

Хом'ячок такий чарівний,
Описати бракне слів.
З апетитом неймовірним:
Лиш частуйте - все б він з'їв!

Неможливо розповісти,
Треба бачити усе:...

На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,...

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

- От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив - що сталось! -
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили -
Аж на вулицю несли
І