Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:
"Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!
Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!"
І цілісінький так ранок-
Море, море забаганок!
Аж розсердилась бабуся:
"Вередлива в нас Настуся!
Неможливо їй вгодити,
Треба внучку замінити.
Діду, ми до магазину
Віддамо назад дитину!
Іншу дівчинку маленьку
Візьмемо собі - чемненьку!"
Настя, як слова ті вчула -
Примхи вмить свої забула.
Втерла сльози, чемно сіла -
-Все одразу зрозуміла!
Просить щиро: "Пробачайте!",
"Буду чемна! Не міняйте!"
