У берлозі шум та гамір,
Сміх веселий ведмежат.
Спати батько має намір -
Не приспить ніяк малят.
"Годі, годі веселитись,
Сил у мене вже нема.
Сни давно вам мали снитись,
Цілий місяць вже зима!"
Та сміються ведмежатка,
Батькових не чують слів.
Вверх ногами диво-хатка,
Ой, не слухають батьків!
"Глянь, татусю, у віконце.
Чи зима там? Ой, хто зна...
Тепло так, то дощ, то сонце.
Більше схоже, що - весна!"
Забарилася в дорозі
Зі снігами десь зима.
Холодів нема й морозів,
У ведмедів сну нема.
Сніжну зиму всі малята
Виглядають у вікно.
Зачекались і звірята
Снігу вже давним-давно!
В оченятках -сум, цікавість:
- Де ж ти, зимо? Де ти там?
Малюкам сніжок на радість-
І звірятам й дітлахам!
