Героям також часом треба
Залишить подвиги свої...
Спуститись втомлено із неба
І скласти крила на землі...
Повірте, сильним теж знайомі
Зневіра, розпачі, страхи ...
Вони піддатись можуть втомі...
Найвитриваліші птахи
Літати вічно не спроможні...
Настане час і сила крил
Тремтінням болісно тривожним
Незримо зникне.. Жодних сил
У них не лишиться летіти...
Так само люди,що несуть
Хрести важкі, немов граніти...
Якщо не спиняться- впадуть...
Героям також треба миті
Для сліз утоми із очей...
Бувають змучені, розбиті...
А розуміння у людей
Знайти вдається надто рідко,
А тільки осуд- мов кинджал...
І думка:" Мусимо терпіти..."
Пробачить слабкість- справжній дар!
І люди хиляться від втоми,
Вдягають маски між людьми...
За що засуджують?! У чому
Провина сильних? Нащо ми
Так часто судимо, картаєм
Чужі учинки і думки?
Своїх, чомусь, не помічаєм...
Підтримки замість, навпаки
Чекаєм подвигів для себе...
Вони ж герої... Хай несуть
Свої хрести...Прошу, не треба...
Якщо не спиняться- впадуть!
А сильним також треба віра
У їхні сили і місця
В яких спочити зможуть крила
І надто втомлені серця...
Їм треба захист і підтримка,
Міцне плече,тепло душі,
Ніким не списана сторінка,
Щоб страхи вилити усі ...
Їм треба просто розуміння..
І зовсім трішечки часу
Для відпочинку від каміння
-Важкої ноші, що несуть...
А люди- люди, не машини...
В них є права на почуття!
Герой- також слабка людина,
Йому важкий тягар життя...
Нехай опуститься додолу,
Не треба, прошу- не суди....
Ти не знайомий з його болем...
А краще дай йому води!
І крила стомлені від льоту
Зціли підтримкою й теплом...
Героям треба так турбота...
Відчути слабкість..Просто сон...
Нехай поспить, не слід будити...
А завтра зранку в новий бій!
Герої в серці- просто діти...
Прошу не треба...Осуд твій
-Його отрута... Розуміння
-Усе, що треба... Саме ти,
Можливо, є його спасінням!
Зціли! Прошу- не осуди...
Коли тягар приймаєм інших,
То власна ноша на плечах
Стає легкою... Найсильнішим
Знайомі відчаї та страх...
Ми просто люди! Наша сила
У вмінні інших пробачать!
Коли складуть в утомі крила,
Любов'ю рани їх зцілять!
Тоді усім нам легше стане...
Безсилля часом- цінна річ...
Це час сказати несказанне
І подолати пліч-о-пліч
Колючі терни разом з кимось...
Героям також треба ті,
З ким можуть просто буть слабкими...
Бо справжня цінність у житті
У вмінні бачити не силу,
Не тільки подвиги людей...
А, перш за все, тоненькі крила
І втому в променях очей...
