Маленька хатинка на березі озера,
Огорнута крилами вічних дубів...
Де квіти так солодко пахнуть морозивом
І тишу тривожить лиш шепіт вітрів...
Де гори огорнуті білою ватою,
А схили дрімають під ковдрою з хмар...
І сосни мовчанням нагадують статуї
І пахне дитинством солодкий узвар,
А поряд на столику- кошик з малиною
І ніжний домашній чорничний пиріг...
І всі твої страхи на пару з провинами,
Неначе прозорий березовий сік,
Стікають озерами, зламані спокоєм...
І врешті з'являється бажаний мир!
І серденько, ранами вкрите глибокими,
Від гострих, мов лезо, отруєних слів,
Незримо зціляється поряд з природою
І раптом пригадуєш довгий свій шлях...
Та більше не з докором..Ні..З насолодою!
І з вдячністю щирою в світлих очах
Усе, що вже сталося- врешті залишилось
Десь там за верхівками вічних дубів...
Усі хвилювання, неправильні рішення,
Проблеми і сором за те, що зробив...
Усе, що здавалось безвихіддю повною,
Лишилося спогадом теплим в думках...
Уроками Божими- надто коштовними
І килимом встеленим просто на шлях...
І раптом пригадуєш миті окрилені,
Які видавались буденним життям...
Усі свої радості, щастя та зцілення
І хочеться нести хвалу Небесам!
Всі люди з бажаннями в серці не схожими...
Хтось мріє про славу, квартири, звання...
А я... Про будиночок поряд із озером
І теплого чаю маленьке горня...
Щоб поряд з коханими, рідними самими
Під затишком сосен і кремових хмар
Зцілити все скривджено й кимось надламане...
І врешті збагнути отриманий дар
Від Господа-Бога- зрання прокидатися
Від дотику променів теплих небес!
І жити: любити, радіти, сміятися!
У світі, де море маленьких чудес...
Будиночок крихітний схований горами
Надійне і тепле душі укриття...
Допоки лиш тільки уявою створений
Та віра спроможна принести в життя
Малесеньку казку і диво омріяне...
Все станеться в Богом назначений час
Усе, що здається хиткими надіями,
Насправді вже поряд чекає на нас...
