А кігті, я вірю, бувають м'якими
І гострі колючки зникають з плечей
І грізне гарчання складається в рими
В обіймах коханих і рідних людей...
Я знаю- що рани глибокі до болю
Невидимо тануть у теплих словах
І квіти зів'ялі в проміннях любові
Зростають до Неба у усіх на очах!
І все те розбите, зруйноване кимось
Спроможне удруге напитись життям,
Якщо буде поруч опора незрима
З словами:" Нікому тебе не віддам!"
І навіть смертельно поранене серце
Ще має надію зцілитись теплом
І рани глибокі посипані перцем,
Намазані щирим всесильним добром,
Умить заживають і болісні шрами
Зникають у світлі турботливих слів...
Я вірю- немає такого надламу,
Який би по вірі Господь не зцілив...
Нам Богом з дитинства даровані ліки...
Одна панацея єдина для всіх!
Ціна її справді безмежно велика,
Але не у грошах- у людях самих!
Ці ліки чудесні невидимі оку
-Фундамент для щастя, основа-основ!
Їх дія миттєва, до серця глибока...
Це наша всесильна до інших Любов!
І саме у цьому заховане Щастя:
Хоч ліки даровані Богом для всіх,
у себе самого їх взяти не вдасться...
Єдине, що можем- віддати для тих,
Хто поруч із нами на ліки чекає!
І вірю, віддавши, діждемось ту мить,
Коли хтось тихенько з теплом погукає:
"Дозволь твої рани, будь ласка, зцілить..."
Я прошу, не треба ті ліки ховати..
Для себе не візьмемо користі з них...
Давайте любити і інших зціляти!
І вірю, що знайдем зцілення в тих,
Кому подаруєм, здавалось, останнє...
Насправді воздасться сторицею нам!
Беріть свої ліки без тіні вагання...
Без вас не зцілитись розбитим серцям!
