Якщо ти захочеш почути колись,
Наскільки прекрасна природа навколо,
Далеко край світу, прошу, не женись
У пошуках істин...Спитайся в сліпого!
Який через диво побачив цей світ,
Опісля років непроглядної ночі...
Ніхто так, як він не опише ,як цвіт
Прекрасно край неба блакитний лоскоче...
Як тягнуться трави до срібних зірок,
Як хмари пухнасті, неначе вершками,
Вкривають вершини...Як квітне садок...
Усе, що так рідко вбачається нами
Відкриє для тебе! Я прошу- спитай!
А раптом захочеш почути про віру,
Далеко не треба, також не шукай...
Зайди у найближчу до тебе квартиру,
Де молиться Богу не перший вже рік
Сльозами омита з надією мати...
Щоденно виходить зрання на поріг,
Чекає синочка... Героя...Солдата...
Хай пройдуть десятки і сотні років
І навіть, як скажуть:" У битві загинув!"
Вона не повірить у правду тих слів!
Із вірою в серці чекатиме сина...
Якщо ж ти захочеш глибоку любов,
Могутню, безмежну, всесильну пізнати,
Не треба заводить порожніх розмов
З ким небуть... Достатньо- Христа пригадати!
Як він розіп'ятий на смертнім одрі,
Вмиравши від втоми і сильного болю,
З терновим вінком на блідому чолі,
Нас всіх возлюбив неземною Любов'ю!
Всіх тих, хто тонули у смертних гріхах
І тих, хто тягнули Його на розп'яття...
Лише уяви- в Його чистих очах
Всесильне до світу незгасне багаття
Любові! Такої, що здатна омить
Серця, що втонули у темному бруді...
Я знаю, це важко собі уявить...
А, може,й не сила збагнути це людям...
У нашому серці багато питань
І відповідь звикли шукати край світу...
У пошуках істин, прихованих знань
Готові ми гроші великі платити...
Блукаєм, не знаєм де ж правду знайти...
Коли так багато навколо омани...
Так легко потрапить в капкан темноти,
Напитись брехнею, що ллється з екрану...
Насправді ж- достатньо спинитись на мить
І просто поглянуть на світ не очима,
А серцем...Збагнути, що правда лежить
Геть поряд! Щоправда- так часто незрима...
Шукайте у людях, у їх почуттях!
Із серцем відкритим, в молитві до Бога!
Тримайтесь світла! І віра в серцях
Вам вкаже на вірну життєву дорогу!
