Дуже гарна птиця сіра
До мого вікна влетіла.
Жовті груди, білі личка,
Мама каже: це синичка!
Щось хотіла розповісти,
Ближче все хотіла сісти,
Підійти до рук зуміла,
Що я друг їй зрозуміла.
Миттю я на кухню збігав
Та приніс пташині хліба,
Крихти висипав швиденько,
На - вгощайся, їж маленька!
Не встидалася синиця,
Дуже це смілива птиця,
Усі крихти позбирала,
З'їла й дякую сказала.
Не жартую, чесне слово,
Ще й махнула головою!
Попрощалася пташина
Полетіла в ліс щаслива!
Пташка ця, я знаю твердо,
Ще повернеться до мене,
Всі новини, що є в лісі
Мені мусить розповісти.
Ми домовилися з нею-
Вранці встанемо з зорею.
Птах постукає у шибку,
Я ж відчиню їй кватирку.
Вдвох зустрінемо світанок,
Разом матимем сніданок-
Булку, печиво, зернята...
Буду щедро пригощати!
Потім вип'ємо ще чаю,
Друга радо пригощаю.
Тішиться пташина мила,
Дружба наша з нею щира!
Мама каже: "Диво! Сину,
Як ти приручив пташину?"
- "Мамо, та яке ж це диво?
Просто з нею подружив я....
