Серпневий солодкий ранок
І перший опалий листок...
"Не треба... Ще зовсім рано..."
В глибинах своїх думок
В надії п'янкій шепочу...
"Спинися, солодка мить...
Не хочу, ще так не хочу
У серце своє впустить
Осінню холодну пору...
Уже не мале дитя...
Давно закінчила школа
Та серця п'янке биття
Життєво бажає літа!
Точніше- його тепла...
Проміння, яке зцілити
Спроможне ті два крила,
Що часто безсило тануть,
Спадають зірками з плеч...
Я знаю- усе за планом!
Письменник життя- Творець!
Ним створено все навколо,
З майстерністю до деталь...
Продумані всі ці пори...
То звідки така печаль?
Напевно, бо всі ми люди...
Це слабкість на всіх одна...
Причини для смутку всюди
Знайдемо...Коли сповна
Ми маємо диво- жити!
Радіти з простих чудес:
Як перший осінній вітер
Цілує вуста небес...
Ми можем вбачать прекрасне
У краплях, які на склі
Малють картини власні,
У затишку і теплі
Горнятка з гарячим чаєм
Під гарний легкий роман...
Та часто ту мить втрачаєм...
Свідомо будуємо план
Для себе...Живемо в мріях...
У завтра...На "кращий час"
Лишаєм свої надії...
Не треба, я прошу вас...
Ми маємо тільки нині!
Сьогодні і цей момент!
Це наша коштовна скриня,
Де кожен малий фрагмент
Складає одну картину!
Художник якої- ми!
Не треба втрачать хвилини,
Чекати прихід зими
І в серці триматись літа...
Не завтра не в "кращий час"...
Давайте ми будем жити!
Сьогодні! Лише від нас
Залежить життя щасливе!
В повітрі тремтить листок...
Тихенько промовлю:" Диво...
Спасибі за нього Бог..."
Це осінь- пора Господня,
А смуток- це вибір мій...
Я маю одне Сьогодні!
І щастя в мені самій!
Як серця торкнеться смуток,
Наказом собі скажіть:
"Я можу щасливим бути!
Ваш вибір- усе змінить!"
