Солодкий сон умить розтанув
Під гуркіт грому за вікном...
Вода з небес, неначе з крану,
Лилася зливою...Чолом
Я прихилилася легенько
До прохолодного вікна....
Згадала в серці, як маленька,
Коли лякалася зі сна
Подібних блискавок і зливи
Одразу бігла попри страх
В кімнату мамину квапливо...
Серденько билося, мов птах...
Вона одразу відчувала...
Як тільки входила лишень,
Уже, прокинувшись, чекала...
Безсила, втомлена за день
Мені всміхалася ласкаво
І я всміхалася услід...
Здавалось, блискавки тікали
Немов весною скоеслий лід
Незримо танули в ті миті
Мої надумані страхи...
Тоді здавалося на світі
Є тільки мама...Зі щоки
Вона втирала ніжно сльози
І гріла ручки у руках,
Тихенько молячись:" мій Боже,
Нехай назавжди зникне страх
З її маленького серденька..."
А я всміхалася:" Амінь!"
А далі лагідно тихенько
Про неіснуючих створінь
Мені вигадувала казку...
В моїх омріяних думках
По хмарах бігла черепашка,
А в морі плавав срібний птах...
І я сміялася, чи, може,
Цей сміх лунав в дитячих снах...
"Даруй їй сон, мій любий Боже!"
Її молитва на губах
І теплі руки на долонях...
Упала крапелька з очей,
Немов роса на підвіконні...
Здавалось, спогади лишень...
А щось у серці затремтіло...
Ще мить стояла край вікна,
А потім врешті позвонила....
Здалось, чекала вже вона...
Відчула знову...Чи можливо?
Неначе відстані, роки
Для неї втратили ту силу,
Що їм приписана... Думки
Одразу сплутались...І знову,
Все відчуваючи немов,
Вона промовила:" Нічого,
Це тільки грім..." Її любов
На мене зливою пролилась...
І не питаючи без слів
Вона тихенько помолилась...
Мій голос ніжно затремтів...
"Я так люблю тебе, рідненька..."
-Я тихо мовила услід...
Для неї вічно я маленька...
І знов навколо цілий світ
Умить розтанув... Залишилась
Лише матусенька одна...
І дивом злива припинилась...
Я притулилась до вікна
І тихо мовила до Бога:
"Спасибі, Господи, за грім...
За цю даровану тривогу,
Яка у серденьку моїм
Найбільшу цінність нагадала...
Яку так часто в метушні
Своїй життєвій забувала..."
Я так молилась на вікні
До перших променів світанку...
Все уявляючи в думках,
Як першим чином рано зранку
Зайду до мами..." Ніби птах
Любов'ю билося серденько,
Незримо рвалося з грудей...
Для них навіки ми маленькі
Цінуйте рідних вам людей!
Не тільки в темряві, у зливу...
Вони чекають кожну мить!
Життя несказанно квапливе
я дуже прошу- поспішіть..
