Зранку сонечко яскраве
У віконце засвітило
І промінчиком ласкавим
Сплячу донечку збудило.
Засміялося дівчатко:
"Глянь, матусю, як казково!
Промінець, немов зайчатко,
Вміє плигати чудово!
Може він, як я - маленький
І прийшов, щоб подружитись?"
"Звісно, так!" - сказала ненька -
"Звідки б ще йому з'явитись?"
"Ти дозволиш нам стрибати?
Ми пограємося трішки."
"Добре, доню" - каже мати,
Не ховаючи усмішки.
Мати, сівши на ослінчик,
Гру цікаву споглядала:
Доня й сонячний промінчик
Наче зайчики стрибали!
