Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом;
Росповила, нагодувала,
Попестила, і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй: той син Іван
І уродливий, і багатий,
Уже засватаний, жонатий,
На вольній бачиться, − бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі
У-двох собі пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть...
І усміхнулася, небога.
Прокинулась − нема нічого!..
На Йвася глянула; взяла
Його, гарненько сповила,
І копу дожинать пішла,
Поки не чути ланового.

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...