Радість, радість неймовірна!
Я ділюся з усіма -
Справа майже ювелірна,
Вчора я зліпив слона!
Самостійно, з пластиліну,
Друзі, я його зліпив.
Ноги, хвіст, широку спину,
Хобота йому вчепив.
Величезні гарні вуха
Приладнав до голови.
Щоби слоник ними слухав,
Що йому я говорив.
Сіре-сіре слоненятко
Спершу - ой, смішне ж було...
Та, за вечір те малятко
Поступово ожило.
Красень слоник мій маленький,
Не натішуся ніяк.
Дуже вийшов вже гарненький.
Всі мене питали: "Як?"
- Як зумів ти так зліпити,
Що живий неначе він?
- Я його почав любити
Ще як був це пластилін.
Все - як в казочці добренькій,
Все було, як дивний сон.
В руки взяв шматок сіренький
І сказав собі - Це Слон!
