Радість, радість неймовірна!
Я ділюся з усіма -
Справа майже ювелірна,
Вчора я зліпив слона!

Самостійно, з пластиліну,
Друзі, я його зліпив.
Ноги, хвіст, широку спину,
Хобота йому вчепив.

Величезні гарні вуха
Приладнав до голови.
Щоби слоник ними слухав,
Що йому я говорив.

Сіре-сіре слоненятко
Спершу - ой, смішне ж було...
Та, за вечір те малятко
Поступово ожило.

Красень слоник мій маленький,
Не натішуся ніяк.
Дуже вийшов вже гарненький.
Всі мене питали: "Як?"

- Як зумів ти так зліпити,
Що живий неначе він?
- Я його почав любити
Ще як був це пластилін.

Все - як в казочці добренькій,
Все було, як дивний сон.
В руки взяв шматок сіренький
І сказав собі - Це Слон!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Здивовані квіти Ліна Костенко 16.11.2021

    Сю ніч зорі чомусь колючі,Як налякані їжачки.Сю ніч сойка кричала в кручі,Сю ніч ворон сказав:...

    Детальніше...

  • Мамина наука Вікторія Стасів 15.11.2021

    Грають у футбол курчата,Вгору м'яч летить,Та неприбрана в них хата,Брудом вся кипить. І звернулась до них квочка,...

    Детальніше...

  • Зайчик Наталія Паснак (Мельник) 15.11.2021

    Люта зимонька прийшла,Все снігами замела.Поле, ліс, дороги всі -У засніженій красі. Білий зайчик лісом...

    Детальніше...