Селом карпатським я весь день ходив
і ні на мить не розлучався з Львовом!
Ви скажете, таких немає див?
Є! Є! Повірте,— піонерське слово.

Я гори-доли бачив немалі,—
мені здавалось, ніби я в Карпатах!
І ліс шумить у дивнім цім селі,
і, мов картина, гарна кожна хата...

Коли від хати повернути вбік,
стоїть обора, в ній — і ціп, і вила,
і глиняний, твердий, широкий тік —
снопи колись на тоці молотили...

Зерно возили возом до млина,
а бідні люди двигали на спині...
Ось що мені сказала давнина:
немов на каторзі жилось людині!

Нелегко нашим прадідам було,
тут кожна річ про це розповідає...
Під львівським небом є таке село,
воно Шевченківським зоветься гаєм.

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...