А справжнє щастя не кричить...
Воно не в масках телешоу...
А тихо в серденьку лежить
І лиш здригається раптово
Від ніжних дотиків і слів...
Не на показ перед очима,
Не для вистави з почуттів,
А за закритими дверима...
Без сотні фото для людей
У соцмережах всеможливих,
А тільки з променем очей
І ніжним поглядом дбайливим...
Воно не в куплених речах
І не у проданій картинці...
А в рідних лагідних руках,
Коли, неначе у дитинстві,
Ти розчиняєшся в теплі,
Яке незримо окриляє...
Коли здається- на Землі
Нічого кращого немає!
Є тільки ви і тільки мить
І ваша спільна таємниця...
Яка тихесенько мовчить...
І ви, неначе ту зіницю,
Її ховаєте в серцях,
Бо просто часу в вас немає,
Аби у світу на очах
Про те, що душу окриляє,
Кричати голосно на світ...
Для вас по істинні безцінна
Є кожна мить і свій політ,
Немов народжену дитину,
Ви бережете від усіх...
Щасливі люди не в екрані...
Вони приховані в міцних
Обіймах трепетних коханих...
Вони удома за столом
Смакують з рідними вечерю,
Або увечері разом,
Коли зачиняться всі двері,
Без слів говорять про усе
На мові ніжної любові...
І тільки тиша рознесе
По світу лагідно медові
Такі окрилені слова,
Які з екранів не почути...
А справжня казка ожива,
Коли не видно і не чути
Щасливих подихів з грудей...
Вона приховане в мовчанні
В долоньках крихітних дітей
І у хвилюючих зізнаннях...
А справжнє щастя без прикрас
І без одежі дорогої...
В домашніх капцях в ранній час
Сміється лагідно з тобою
З горнятком кави у руках...
Ще нерозчесане, невмите...
Безцінне щастя- не в речах...
Його нізащо не купити...
Не ідеальне... Та для вас
Воно єдине і найкраще!
В домашніх капцях без прикрас
Безцінно рідне ВАШЕ щастя!
