Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.
Подивилось на торбину -
Нумо, я іще докину!
Взяло щастя міх на плечі-
Почалапало до печі.
Звідти доброти жарину
Теж поклало у торбину.
І пішло воно по світу
Чаклувати і радіти.
Та, були погані вісті,
Заздрістю хворіли діти,
Люди теж не помічали
Як від заздрості страждали.
І хвороби, як на зло-
Переважили добро.
Стало щастя мудрувати.
Як хворобу подолати?
І згадало, що в торбині
Залишилися жарини.
То жарини доброти
Зранку сипались туди,
Де хворіли добрі люди
І не знали, як все буде!
Щастя віру в них вселяло,
Нових сил їм додавало...
І побачило воно,
Як добро перемогло!
Дуже щастя утомилось-
Ледве ніженьки тягло...
Пухом хмароньки укрилось
І тихенько спать лягло.
Щастя дуже утомилось
Йому треба відпочить!
Ті жаринки, що посієш
В світі теж будуть світить.
Та не думайте, що щастя
Треба якось десь шукать.
Воно добре відпочине
Й знову буде мандрувать!
Та, давайте допоможем-
Добрі справи чинячи,
Щоб жарини в наших душах
Щастю сили додали!
А давайте своїм рідним
Трохи щастя додамо:
Подаруночок в торбині,
Книжку, квіти та будь що!
Помічайте щогодини,
Якби важко не було,
Що нема його в торбині-
Щастя поруч вже давно!
