Гномик Ларі захотів
Світ побачить дивовижний
То ж в мандрівку поспішив
Повз дерев багаторічних.
Між деревами павук
Плів хустинку-павутинку.
Ларі весело всміхнувсь
Й далі рушив по стежинці.
Ось пахучая ромашка,
А ось там – червоний мак,
А ще далі – ось волошки,
наче небо, голубі.
Гномик Ларі йшов все далі
А назустріч – їжачок,
ніби кошик голочок.
Чмихав носиком, сопів,
На собі грибочки він
Ніс додому про запас,
Щоб в холодну, зимну пору
Було їсти що до столу.
Привітався з їжачком
Й далі рушив…
Раптом щось
З гілочки на гілочку
Пострибало похапцем
І принишкло…
Гномик тихо підійшов,
придивився,
Та це ж – білка!
Руда, грайлива й полохлива.
У лапках шишечку тримала
І щось із неї вибирала.
Не став відволікати Ларі
Красуню-білочку руду
І далі рушив…
Весело сонечко світило,
Пташки співали,
І кругом літали бджілки-трудівниці
Збирали з квіточок медок.
Ну ось і закінчилася мандрівка,
Дістався Ларі у садок,
На нього вже чекали з нетерпінням
Багато друзів…
У танок за руки дружно всі взялися
І закружляли…
