Вірші про весну для дітей

А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

Холоднеча, холоднеча,
Вкрали сонечко вітри.
Зацікавлено малеча:
- Ой, коли тепло, коли?

Буйний вітер дує в спину,
Розгулявся в нім азарт,
Величезну дме хмарину,
Задощило не на жарт!

Обіймає киця Поля
Кошеняточко руде,
Узяла під

-А, чи далеко дні весняні?
Питає дівчинка пташину,
Оту, що сіла на калину,
-Зимові дні , ці, вже останні?

З котом обоє у віконце
Ми заглядаємо щоднини,
Чи снігу білого ряднини
Весняне не стопило сонце?

-Не знаю, дівчинко, не знаю
Коли прийде

Через гору та через ліс
Березень весну
до нас перевіз.
На зелену сіножать

Гайда жайворонка
стрічать

Сніги сльозами жалісно
Заплакали на диво!
Пташки співають радісно,
Струмки дзвенять щасливо.

Ласкаво світить сонечко,
Промінчик шле тепленький
Всім людям у віконечко:
Дорослим і маленьким.

Земля зі сну пробуджена,
Зазеленіла рясно.
Бджола

Вовк ведмедя розбудив:
— Вже весна, гуляти йди!
Виліз велетень з барлогу —
Вовк втікає в ліс від нього.

А на гілках вже котенята...
- Найперші вісники весни!
І перші проліски завзято
З в'язниці сніжної стіни

Натхненно тягнуться угору...
І вже так хочеться тепла...
Ще зовсім трішечки, вже скоро!
Зима своє уже взяла...

Тепер, вступаючи дорогу
Весні

Ці рядочки — голубі,
в них літають голуби,
достигають синьо сливи
і дзвенить весела злива.

А оці рядки — зелені,
тут і липи, тут і клени,
тут і травка, і лужок,
і пахучий огірок.

Ну, а ці рядочки — жовті,
в них і сонечко, і жовтень,
все

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.

— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.

— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.

— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.

Зірка не спить
у моєму вікні.
Зірці — не спиться.
Не спиться й мені.

Що я для неї?
А бачиш, зі мною
зірка сумує
теж за весною...

Хочеться зірці
терпкої роси,
хочеться слухать
птахів голоси,
хочеться впасти
під ранок на

Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,

повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.

— Ой весна, весна — днем красна,
Що ти нам, весна, принесла?
— Принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко,

Ще й озимая пшениця
І усякая пашниця,
Ще й червоні квіточки,
Щоб квітчались діточки.

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,...

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,...

Подивись: весна устала,
Сипле пишними квітками;
Подивись: веселим птаством
Ожили степи з лісами;

Подивись: життя устало,
Дні питають золотії;
Подивись — і встань до праці,
Повний сили і надії!

Сплять в нірках мишенята,
Під ковдрою снігів.
Сплять риби й рибенята,
Під кіркою льодів.

Ведмедик спить в барлозі,
Медовий бачить сон.
Взяв Лютий , по дорозі,
Наш Березень в полон.

Зима Весну приспала
І править бал сама.
Природа так

Сонячний зайчик до ліжка підкрався,
Весело мружився та посміхався,
Теплими лапками гладив по щічках –
Доброго дня! До побачення нічка!

Так кожен ранок ми зустрічаєм
З сонячним зайчиком, що поспішає
В душу промінець світла занести,
І пробудити в ній

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!
Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

- Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави -
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:

- Ох! Як довго йде

Поки шпак літав у вирій,
встигла білочка прудка
поселитись у квартирі
у шпака-мандрівника.

Не страшні їй завірюхи,
не страшні морози злі –
у шпаківні тепло й сухо,
ще й запаси чималі

і горішків, і насіння,
і шишок, і всяких страв,
що торік