Вірші про Україну для дітей

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу п вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов

Моя Україно -
Краса неймовірна!
Люблю тебе вірно,
Рідненька країно.

За гори Карпати,
Величні вершини,
У горах строкаті
Поля -полонини.

Красу незабутню -
Садочки квітучі,
За силу могутню
Дніпра, його кручі.

Врожай, що родючі...

Взимку білу полотнину
Тче пороша навкруги,
Літом злива в теплу днину
Поливас степ, луги,

Напуває яворину
І оброшує сади.
Ми кохану Батьківщину,
Нашу рідну Україну
Дуже любимо завжди,
Бо на цій землі хорошій
Ми зростаємо міцні,
Навіть

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без роди?ни
Та без вірної дружини,
І дружини і

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,...

Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.

Як не любить той край,
Де вперше ти побачив
Солодкий дивний світ,
Що ми звемо життям,

Де вперше став ходить
І квіткою неначе
В його теплі зростав
І усміхавсь квіткам!