Вірші про тварин для дітей

Baby bear, baby bear,
He has soft and silky fur.
His best friend is a little hare,
They go together everywhere.

У мене особливий teddy bear
Беру його з собою everywhere
У ліжко, на прогулянку, до школи
Ми friends, тому не розлучаємось ніколи.

teddy bear - плюшевий ведмедик
everywhere - всюди
friends - друзі

В підземці так холодно й брудно
І стіни вже цвіллю взялись,
Так гамірно сиро і людно...
Тут котик малий народивсь...

Пропала кудись його мати,
А холод пройняв до кісток...
Стомився безсило нявчати,
схиливши голівоньку, змовк...

А люди

А ми шпаківні будували...
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

- Акула - жах і здивування
В підводнім царстві панування.
- Акулів видів є багато, -
Розповідав Яринці тато.

- Коли пливе - відкрита паща,
Що попаде туди - пропаще.
І довжиною десь до двадцяти,
Дуже розвинуті хвости.

А зуби? Що й казати,...

В Африканському болоті
Жили - були бегемоти:
Малюки, їх тати й мами
Звалися - гіпопотами!

Всі вони - великі й діти
Мусили в воді сидіти.
Бо для них жахлива спека -
Це найбільша небезпека.

Цілий день отак сиділи,
Дуже їстоньки хотіли!
І на

На ставочку уночі
Позбирались жабки.
Всілися на кладці всі,
В ставку мочать лапки.

Ще й співати узялись
Усі разом - хором.
Зі сну місяць розбудивсь,
Виплив понад гору.

Присвітив на той ставок,
Хотів роздивитись.
Бачить: жаби у танок...

Ой, пригода сталась в лісі -
Посварились звірі всі-всі!
Бо ведмедя з сну міцного
Розбудили взимку злого.

Не хотів ніхто признатись,
Як могло таке от статись?
Всі ж бо знали де берлога,
Що туди нема дороги...

Тобто є, всі звірі знали,
Та

Проти сонечка бичок
Білий виставив бочок:
- Я не буду більш брикати,
Краще буду засмагати.

Котик наш такий гарненький!
Білий він, завжди чистенький!
Мама-киця так навчила,
Що вмивається без мила.

Рано-вранці, на світанку,
Кошеня... ще до сніданку,
Миє лапки, очі, носик
І голівку та животик.

Вчила киця кошенятко
Ще з дитинства до

Хвіст трубою, спритні ніжки -
Плиг із гілки на сучок!
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.

Я веселий звірок,
Плиг з ялинки на дубок.
В сосні дупло, в дуплі тепло,
А хто в дуплі живе в теплі?

Червонясту шубку має
По гілках вона стрибає
Хоч мала вона на зріст
Та великий має хвіст.

Хвіст трубою, спритні ніжки -
Плиг із гілки на

Велика- велика собака
У моїх сусідів жила.
Я кликав її "білобака,"
Бо біла насправді була!

Породи вона була"голден",
Ретривер та ще" золотий",
Пес гарний по- своєму кожен,
А цей був спокійний такий.

Боялися голдена цього
Багато дорослих,

Несподіванка маленька
Для дівчаток і хлоп'ят.
З лісу білочка руденька
Враз прибігла до малят.

Подружилася швиденько
З діточками у дворі.
Поруч плигає, близенько -
Радість, радість дітворі!

Дітлахи несуть гостинці
Вихованці лісовій.
-

Має білочка синочка:
Довгий хвостик, сині очка.
Залюбки іде до школи,
Не запізниться ніколи.

Мамі він допомагає
І талант до всього має.
Гомонять усі і всюди:
-З білченяти будуть люди

Я маленьке бобреня,
Дружна в мене є сім'я:
Дід, бабуся, мама, тато,
Ще сестру маю і брата.

Всі в родині працьовиті,
Греблі зводимо великі,
Й берегами, вздовж ріки,
Скрізь будуємо хатки.

Я найменший у сім'ї,
Та майструю, як усі.
Я працюю

Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки.

В зоопарку, за заслоном,
Мама - слон жила і слоник.
Розкажу вам, любі діти,
Як слони любили квіти.

В дворі того зоопарку
Посадили люди грядку,
Грядка з квітів та була,
Різнобарвно вся цвіла.

І щоранку мама - слон,
Свій переривала сон,
Дуже

В одному будинку рудий і щасливий
Жив кіт, мов король, у палатах своїх...
Щодня оглядав володіння мрійливо
І скоса дивився на гостей чужих...

Його всі любили, усі годували,
Господар ловив йому рибку в ставку
І діти з ним довго і весело грали,
І бабця

У берлозі шум та гамір,
Сміх веселий ведмежат.
Спати батько має намір -
Не приспить ніяк малят.

"Годі, годі веселитись,
Сил у мене вже нема.
Сни давно вам мали снитись,
Цілий місяць вже зима!"

Та сміються ведмежатка,
Батькових не чують слів....

Всім хвалились ведмежатка:
"А у нас новітня хатка!"
Знали звірі всі довкола,
У ведмедів - хата нова!

Два ведмеді ціле літо
Працювали, щоб успіти.
До зими щоб змайструвати
Барліг новий для маляток!

Та оселя вийшла гарна:
І простора, і

Ведмідь заліг
У свій барліг,
Коли на землю
Випав сніг.

Коли ведмідь устане,
Тоді і сніг розтане.

Ведмідь-сонько
Усе ще спить,
Тому і сніг
Навкруг лежить.
Коли ведмідь устане
Тоді і сніг розтане.

Великий собака білий
На зиму чекав всю осінь.
Він мріяв про заметілі,
Та падав не сніг, а дощик!

Раптово одного ранку
Собака побачив диво -
Подвір'я і сходи ганку
Біленьким сніжком накрило!

Зимою потішно псові,
Хотіла душа співати,
Тому

Вовк ведмедя розбудив:
— Вже весна, гуляти йди!
Виліз велетень з барлогу —
Вовк втікає в ліс від нього.

В цьому віршику нікого
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого

ми покличемо до нас.

Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими —
п'ять і шість.

Ой, дивися —
сім

Киця їсти попросила,
Я налила молочка.
Киця враз заговорила,
Каже: "Дякую, мала!"

- Вмієш, Мурко, розмовляти?
То, чому мовчиш все ти?
- Розуміють лиш малята
Що балакають коти!

Наша внучка - трудівниця,
До роботи беручка.
І ніхто тут не хвалиться,
Справді - внучечка така.

Працьовита і слухняна,
Без роботи не сидить.
Посуд вимила старанно,
Все засяяло, блистить.

Вправно квіти поливає
І на грядці огірки.
Каченят ще

Маленький хлопчина дивився із татком
Цікаву програму про зграю вовків...
Про норов вовчиний та їхні повадки,
Але щонайбільше- про їх вожаків!

Дивився уважно, боявся впустити
Найменші деталі...Тварин розглядав...
Як разом безстрашно вступали у битви!
Усі,

У зграї вовчиній він був ватажок
Тримав у покорі всіх жителів лісу...
Ще здалеку чули важкий його крок
І те, як у темряві голосно дише...

Розсудлива мудрість у сірих очах,
Вскуйовджене хутро і білі зубиська...
Помітна сутулість у сильних плечах......

зайців сьогодні втіха,
Всі радіють, як один!
Моркви знайдено з півміха
І багато капустин!

Серед поля, просто неба,
Де не глянеш - смакота!
Позбирати швидко треба,
Та задача непроста.

Бо нема в зайців підводи,
Навіть тачки в них нема....

"Раз, два, три, чотири, п'ять"
- вчила качка-мати
двох маленьких каченят
квіти рахувати.

"Раз, два, три і раз, два, три..."
...а далі не вміли...
Замалими ще були.
Вчитись не хотіли...

"Та "чотири" хоч скажіть,
як вже "п'ять" несила!...

У садочку гість зраненька -
Довговухе зайченя.
- Звідки ти прибіг, маленький?
Чи у тебе є сім'я?

У якому ти лісочку
Проживаєш? Розкажи!
Чи ростуть у нім грибочки?
Чи їдять зайці гриби?

Чом зайці всі куцохвості?
Вибач, що таке спитав.
До

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі

У дворі пригода злісна -
Розкричалась квочка грізна!
У курчат малих хтось зранку
Половину з'їв сніданку.

Поскликала на розмову
Квочка всіх птахів в стодолу:
Півня, курочок і гусок 
Та качок ще чорногузок.

Перелякані до краю
Збились всі птахи у

Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.

Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.

Мої гуси білокрилі,
Дуже гарні, дуже милі.
Полонили все подвір'я,
В них таке чудове пір'я.

Їх я завжди доглядаю
І водою напуваю.
Випасаю їх на лузі,
Бо вони для мене друзі.

Гуси в мене у довір'ї
І дарують мені пір'я.
Пір'я з кожної

Два кроти під землею сиділи
Раптом тихо один з них спитав:
- А ти в небо коли небудь вірив?
- А ти сам теє небо вбачав?

Відповів роздратовано другий:
- Не вбачав? То питаєш чому?
І чому ж ти такий недолугий?
Засміють, як розкажеш кому...

- Але я

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб'ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята...

- Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку.

А гризу горішки,
І гриби, і шишки.
- У морози люті, злі
Ти не мерзнеш у дуплі?

- Затишна моя хатинка,
Тепла в мене кожушинка,
І мені зимові дні...

Подружитись закортіло
Пташеняткові з котом.
Зовсім близько підлетіло
До кота з рудим хвостом.

- А, давай дружити, Томе?
Бачу ти сидиш сумний.
А в самого кров холоне,
Бо насправді - кіт "страшний."

Ще й матуся туркотіла:
- Не підходь лиш до

Семеро котят, на диво,
Наша Мурка народила:
Три руденьких і два сірих,
Два, як Мурка, чорно-білих!

Втіха котики смішненькі
Златі - донечці маленькій.
Забавлянка для дитини,
Тихо не сидять й хвилини.

Прив'язала карамельку
На мотузочку

Веселились кошенята
З цуценятком у дворі.
Втіхою були малятам,
Всій місцевій дітворі.

Два коти були братами
І трималися разом.
Котенят тих пустунами
Називали всім двором.

Кошенята всюди в парі
Хуліганили щодня,
До всього були цікаві,...

Йшов зі школи я додому,
Відчував легеньку втому.
Парком я ішов неквапно
Так цікаво було в парку!

Білочка руда маленька
Плигала собі швиденько.
Працювала жваво мила,
Щось в дупло вона носила.

Дві ворони на травичці
Знов сварилися по звичці....

Десь далеко, у болоті,
Наче в гумових чоботях,
У зеленім камуфляжі,
Плигає ніби на пляжі.

Скаче, кваче жабення
З вечора аж до рання!:)

Зажурилася жабка маленька:
- Навколо все жовте, а я зелененька.
Осінню листя лежить на землі,
Хочеться жовтою бути мені.

Мама сміється:
- Яка ж ти дурненька!
Глянь, ось ялинка -
І теж зелененька.

Жив старесенький удав.
І на світі він все знав,
Але інколи бува
Забуває де хвіст його, а де голова.

"Мабуть, справді я "невдаха,"
Друзів не знайду ніяк." -
Молодесенька жирафа
Старшій скаржилася так.

"Зависока я для зебри,
Подружились би, мабуть,
Висота чотири метри -
Зебри ж так не підростуть!

І газелі й антилопи,
Носороги та слони...

Донечко, з добрим ранком!
Глянь за вікно, маленька.
Котик на нашім ґанку
з чорного став біленький.

Сніг йому в очі диха,
котик кумедно чмиха.
Вуха сховавши в іній,
диба трамвайчик синій.

З неба летять троянди,
щічки дітей квітчають.
Мама

Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.

Так пасеться він собі
Врунами зеленими,
Так працює цілий день...

Люта зимонька прийшла,
Все снігами замела.
Поле, ліс, дороги всі -
У засніженій красі.

Білий зайчик лісом біг,
Він від вовка злого втік!
Зайчик в лісі заблукав,
Стежку він свою шукав.

Ой, немилий краєвид...
Плакав гірко, аж навзрид.
Сів

Зажурився Вовк старий:
"Щось зима довгенька!
Хоч бери - сідай і вий,
з голоду, зраненька!"

Третій день голодний Вовк,
бідкався старенький.
Тихо в лісі, де б не йшов,
сніг лежить біленький.
Ні поживи, ні тепла,
лігво холоднюще.
Вкрай зима

Збулася мрія їжачка:
Знайти скарби предивні -
В траві фруктового садка
Плоди лежать поживні!

Гора із яблучок смачних
Червоних та кругленьких.
І соковитих й запашних,
Цілющих та смачненьких.

Не вірить сам собі їжак -
Це ж радість

По стежинці, по стежинці
Йшли додому їжачки.
І несли вони гостинці:
Сливи, яблучка, грушки.

Не в руках несли - на спинках,
На гостреньких голочках.
Ще були, як на картинках,
В них листочки по боках.

Поспішали всі додому,
До матусі їжачки....

Засмутився їжачок:
- Стільки маю голочок
Не м'який, як зайчик, білка,
Не працюю так, як бджілка.

Дуже часто я у тузі,
Не обнімуть мене друзі.
Звірі голочок токнуться -
У них слізоньки поллються

Мама каже йому стиха:
- Бережуть голки від

Я - маленький їжачок,
Їжаків дитинка.
З гострих-гострих голочок
В мене, друзі, спинка.

Завжди я колючим був,
Скільки пам'ятаю.
Кожен раптом біль відчув,
Хто мене торкає.

Та не злий я, а добряк
І кажу вам щиро:
Не бажав я, аж ніяк,...

Подружились у дворі
Каченя й курчатко.
Від зорі і до зорі
Всюди вдвох малятка!

А сьогодні, як на зло,
Вдвох пішли до річки.
Каченятко попливло,
А курча - ні трішки!

Каченя кричить : "Ходи!
Заходи у воду!"
А курчатко і ноги
Не

Кво-кво-квокала зраненька
Квочка-курочка рябенька.
Закликала всіх курчат
На прогулянку у сад.

І курчаточка маленькі
Бігли, втішені, до неньки.
Гамір радісний та крик
Зворохобив весь курник.

Старші кури й півень, звісно,
Пташенят сварили

Несла мати - кенгуру
В сумочці дитятко,
В літню спеку, у жару
Берегла малятко!

Попросила те маля:
Заховайся, синку.
Дуже тішилась вона,
Що має дитинку.

Неважливо було їй,
Що важка та ноша,
Бо синочок в сумці тій,
Ноша -

У теплесенькій хатинці,
На пухнастій спить перинці,
Загорнулося в клубочок
І тихенько щось муркоче.

То напевне наша киця!
Уже ранок, негодиться...
Вже вставай, мерщій гуляти,
Мишенят пішли лякати )

Бігла кізонька біленька
До лісочка край села,
Де зростала зелененька
І смачнесенька трава.

Полюбляла наша кізка
Мандрувати аж за край.
Утікала часто кізка
У поля, в ліси і в гай.

Припинали мандрівницю
У садку і у дворі,
Та, козі все не

Кіт з собакою сварився:
"Друже, ти куди дивився?
Наша ковбаса пропала!
Винуватий ти не мало!!!

Обіцяв ти так завзято
Наш обід сторожувати!
Я тобі повірив, друже,
Але сторож ти - байдужий!

З-під самісінького носа
Вкрали в тебе! Це ж не

"Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник

Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює.

Ріг запутався в відрі,
Мить- і вже на голові.
Ось

Любить коней наш дідусь,
Четверо їх має:
Сірий, Білий, Чорногуз
І одна Гнідая.

У конюшні всі живуть,
Кожен має стійло.
Чемно там траву жують,
Дуже люблять сіно.

Висівки, овес їдять,
Сухарики хлІбні,
Морква навіть і буряк
Коникам

- Корівонько, красунечко,
Признайся звідкіля
Ти, молочко, Ласунечко,
Приносиш для малят?

- З лугів несу заквітчаних,
Де трави запашні,
Зі сонечком повінчані,
Смакують так мені!

Шукаю солодесенькі
У травах квіточки.
Щоб молочко

Кошеняточко маленьке
Попросило свою неньку:
- Ти змогла б мене навчити
Борщ смачнесенький варити?

Відповіла киця мила:
- Звісно, чом би й не навчила.
Кішка з поглядом ласкавим
Радісно взялась до справи.

Спершу ми на грядці, синку,
Знайдемо

Снились котикові сни!
Що царем був ковбаси.
Мав він ріки з молочка -
Широчезні, мов гора!

Мишки котику служили.
Писком своїм не дражнили...
Він щасливо посміхався -
Ковбасою пригощався.

Враз його щось розбудило,
Бо в підлозі шкряботіло......

Метеликів яскравих
Ловило кошеня.
Ховалося у трави,
Стрибало навмання.

Метелики літали,
Як дивні літачки,
Сміливо присідали
На ніжні квіточки.

І зовсім не боялись
Руденького кота,
Бо трави не сховали
Смугастого хвоста!

Коли б заманулось раптово
жирафу
пошити краватку,
то, певне, кравці

повинні були б залізати
на шафу,
тримаючи метр у руці —
щоб шию обмірять
жирафу.

Була б та краватка,
як десять краваток,
а може,— як двадцять,
а може,— як

Корівонька красунечка
Живе у дідуся.
Зовуть її Ласуночка,
Руденька геть уся.

Біленька пляма - зірочка
У неї на чолі,
Вгадайте, що корівонька
Дарує дітворі?

З лісочка лисичка маленька
Забігла до нас на подвір'я.
Курей так злякала руденька,
Втікали, аж сипалось пір'я.

Не мала вона навіть гадки
Курей тих лякати, чи з'їсти,
Птахи ж поховалися в хатки,
Не хочуть додолу вже злізти.

Лисичка сама "страху

Чи ви знаєте , малята,
Що у лісі диво з див?
Вчитись всі пішли звірята,
Вчитель їх, ведмідь учив.

Зайчик, білочка, лисиця
Та маленький їжачок.
Зранку їм усім не спиться -
Поспішають на урок.

Зошити взяли з книжками,
Повсідались на пеньки....

В лісі випав білий сніг,
Наступає Новий рік.
Стали думати звірята,
Як зустріть чудове свято.

- Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.

Білка принесла горішки,
Їжачок – гриби та шишки,
Ведмежатко –

Зранку зайчик милий з лісу,
У дворі шукав Алісу.
Каже: "Дівчинку шукаю,
Де живе вона не знаю.

Познайомились улітку.
Вдвох з бабусею до лісу
Приходило по сунички
Дитинчатко невеличке!

Привітався я гарненько,
Лапку їй подав чемненько!
Як

Сіре кошеня на ганку
Ласувало з мамою сметанку.
Їх Настуся частувала,
Все сметанку підливала.

А коли вони поїли,
То на сонці лапки гріли.
І на лапках всі останки
Лижуть чисто від сметанки.

Миють вуса, миють ротик,
Гладять лапками животик....

Наша киця - красотуля,
Незвичайна, непроста,
З дивним іменем - Пілюля,
Для Аліси мов сестра.

Неймовірні очі в киці:
Зеленесенькі, ясні.
Дивні очі , мов зірниці,
Та ще й світяться вночі!

І смугаста шубка гарна:
Смуги темні й золоті....

Малинове вареннячко
Варив сіренький кіт.
Малинове вареннячко
До чаю на обід.

Збирав малину радісно
З кущів Муркотик сам.
Питали в нього заздрісно:
- Кому ж це?

- Діточкам!
Знав кіт, що після літечка
Настануть холоди,
Зів'януть усі

Малювала зранку мишка
Два цукерки й три горішка,
А в обід в куточок сіла
І смачні малюноки з'їла.

Зимовий вечір. Тихо падав сніг.
Всю землю білим снігом покривало
А на зупинці, в цей зимовий час,
Руденьке кошенятко замерзало.

Воно уже просити не могло
І ТІЛЬКИ ОЧІ В ДУШУ ЗАГЛЯДАЛИ
Таке наївне - вірило в людей
І так хотіло, щоб його

Тишком-нишком бігла мишка
До комори по зернятка,
Поки задрімала кішка
Та закрила оченятка.

За хвилинку, може й швидше,
Поверталася додому,
Вітерця просила: "Тихше,
Не збуди лиш кицю Тому".

Взяла в зубки дві зернини,
Більше взяти не

Розповісти хочу дуже -
Про кота я мріяв, друзі!
Я просив завжди у мами:
"Хочу кіт щоб жив із нами!"

Чув постійно я відмовку:
"Та з кота немає толку,
І мишей в нас не буває,
Кіт ще й капості вчиняє."

Скажу вам: не мав надії,
Що здісниться моя

Заснуло місто зморене,
Казкові бачить сни.
Чарівне небо зоряне
Шепоче всім: "Засни".

Поснули у будиночках
Чемненько дітлахи,
У парках на ялиночках
Дрімають вже птахи.

А, двом руденьким котикам
Не спиться у хатах,
Забаглося муркотикам...

Плаче Мурочка маленька -
Страшно вийти за поріг:
Цілу нічку та зраненька
Сипле й сипле білий сніг.

Двір в заметах аж по вуха,
Злі морози та вітри,
Розгулялась завірюха,
Радість лиш у дітвори.

Втішна дітям та сніжниця -
Для розваги в самий

Зранку сірий заєць - татко
Годував своє дитятко:
Булка, чай і миска манки -
Ось і вдвох уже на санках.

Та мороз заставив тата
Повернутися до хати.
Тут проблема невеличка,
Бо забули рукавички.

Хоч зайчата шубку мають,
Але лапки

Полюбляє наша кішка
Грати в скелелазів,
По гардинах, наче мишка,
На карніз вилазить.

Тато з кішкою свариться,
Запевняє строго:
"Як ще раз це повториться,
Будеш за порогом!

Житимеш тоді надворі,
Матимеш свободу,
Не позволю в хаті

Чорно-біле кошеня
Бігло полем навмання.
Весело йому було,
Бо від мами утекло.

Думало собі котятко:
"Я велике вже дитятко!
І без дозволу я мами
Піду сам собі полями."

Щось воно собі співало,
На всі кущики стрибало,
Стільки сподіванок

Ой не знала господиня, як на світі жить,
Та й найняла ведмедика за плугом ходить,
А вовчика сіренького — волики гонить,
А зайчика Степанчика та перед водить,

А лисичку-корписочку обідать носить.
Як розсердивсь ведмедичок, плуга поламав,
А зайчичок Степанчичок у

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Грає-котиться хлібами
Хвиля-самоцвіт,
І рука над колосками
Чайкою летить.

Від села до небокраю
Стежка нас веде.
Раптом поруч хтось гукає:
— Хто іде? Хто йде?!

Озираємось навколо —
Ні душі ніде.
Та лунає знов над полем:
— Хто іде? Хто

Наший пес сторожовий,
Нас охороняє.
Як заходить хтось чужий,
Він його лякає.

Ти мій друже заходи,
Проходи мерщій сюди!
Він не лається тому,
Що ти, сподобався йому! :)

- Гей, до мене! - півник кличе,-
Я нового вірша вивчив! —
Став читать... Біда яка!
Не згадає ні рядка.

Замість вірша на току
Заволав: — Ку-ку-рі-ку!

На пташиному дворі
Лиш вночі спокійно.
Вдень, на втіху дітворі -
Весело постійно.

Кури, гуси, індюки,
Качка й каченята...
Різні тут живуть птахи -
Радісні пташата.

Дружна зграя у дворі,
Дружба їх завзята:
Вкупі - більші і малі,...

Ми спитали у пінгвіна:
- Звідки в тебе ця ангіна?
Як лікуєш ти її?
Медицина? Чи чаї?

- Я ангіну полюбляю,
За хворобу не вважаю.
А як захворію втім,
То морозиво лиш їм.

Вип'ю смузі з молоком,
Та й на саночки бігом,
Бо у мене, у

Антарктида - світ крижинок,
Царство льоду та сніжинок.
Все довкола біло-біле,
Кришталеве, зледеніле.

Дивні тут птахи живуть,
Їх пінгвінами зовуть!
Велетенська птаха дивна
Ходить рівно, як людина.

Швидко плаває, як катер,
Вміє глибоко

Червоним золотом із груші
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.

Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.

Вона то журиться за колосом,
Що

Привела нам свинка щастя -
Трьох маленьких поросят.
І у нас тепер, як в казці, 
Є: Ніф-ніф, Нуф-нуф, Наф-наф!

Невгамовним поросятам
Не сидиться у хліві.
Їм цікаво споглядати, 
Що там коїться в дворі.

Симпатичні та веселі,
Білі в чорні

Настя плаче у куточку:
- Хтось образив ляльку-дочку.
Кинув її на підлогу,
Зламав руку, зламав ногу.

Душа в жалобі, в тривозі,
Ось і котик на порозі.
Біля ляльки він муркоче,
Наче щось сказати хоче.

Піднімаю ляльку вмить
І питаю, де

Ведмедик товстун
У своєму ліску
За літо з’їдав
Десять бочок медку.

Та стали в ласунчика
Зуби боліть.
Реве наш ведмедик,
Ночами не спить.

Не всидить на місці,
Не їсть і не п’є…
Тут з дерева дятел
Пораду дає:

— Щоб зуби

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:

в

Рано-вранці на ставочку
Рибку ловимо з котом.
Заховались в холодочку
Я і друг мій - котик Том.

Поплавець лежить спокійно,
Рибка не клює ніяк...
Заглядаємо постійно,
Чи на місці ще хробак.

А смугастий кіт руденький
Бешкетує, щось шипить....

Розовенька свинка —
На спині щитинка —
Рохкає-гукає,
Поросят скликає.

Поросятка хрюхочуть,
Спатки йти не хочуть.