Вірші про школу для дітей

Що таке надворі сталось?
Що за крики? Що за галас?
— Бий! Дава-ай!
— Гати, мазило!

— Ти куди?!
— Суддю—на мило!.

Зрозуміло: там — футбол,
і комусь забили гол..

Два портфелі, як і слід,
штанги замінили.
На воротах — мій сусід,...

Альбатрос питав акулу:
— А про азбуку ти чула?
— Азбука? — хвостом
плескає,—

Акулятко вже читає.

Сьогодні вранці, в сім годин,
ударив одчайдушний грім,
а там — і блискавка за ним
сяйнула, ніби диво,

і вмить за зблиском голубим
знялась жахлива злива!

— Гроза! Гроза! —

кричать птахи
і мчать налякані такі
ховатись де попало,
щоб їх,

Вітя — світла голова.
Вітя вчить нові слова.
Ви йому не заважайте.
Ви без нього погуляйте.

Він, як буде вільним час,
Вийде гратися до Вас.

Спитай у тата і у мами,
Які професії у них.
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій,
Якої вчаться у житті.
Вона для кожного найперша,
Якої вчитимешся й ти!

Учитель, лікар та геолог,
Письменник, слюсар чи

- Де твій букварик?
- В портфелі новому.
- Ну а портфель де?
- У столику дома.

- Взяв би зі столу.
- Так стіл же замкнувся...
- То відімкнув би.
- Ключа я позбувся...
- Де ж це той ключ?
- У портфелі новому.
- Ну, а портфель де?
- У

Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: "Синку, досить!"

Вчитися і вчитися - щодня,
То писати, то читати знову...
Проти мене змовилась рідня,
Кличу дідуся на допомогу.

Однодумця маю одного,...

Радості такої
Не було ніколи –
Це Оленка нині
Вперше йде до школи.

Стрічку заплітає
І киптар вдягає
На новім портфелі
Тепле сонце грає.

Усміхнулась неньці
І виходить з хати:
Ой, ідуть до школи
Звідусіль малята!

Йшов зі школи я додому,
Відчував легеньку втому.
Парком я ішов неквапно
Так цікаво було в парку!

Білочка руда маленька
Плигала собі швиденько.
Працювала жваво мила,
Щось в дупло вона носила.

Дві ворони на травичці
Знов сварилися по звичці....

Маю зошит, маю книжку,
Он лежать вони на ліжку.
Маю читанку й буквар,
Значить, справжній я школяр.

Хоча бігаю, як вітер,
Та вже знаю кілька літер.
Їх навчилась від татуся,
Решту в школі я навчуся.

Залишайся вдома, лялько!
Хоч мені тебе і

На тему «Я і ввічливість»
ідуть у класі збори.
На тему, дуже звичну нам,
Вікторія говорить.

— Почну з Вітька,

бо він себе

поводить некультурно,
він хоч і виріс до небес,
а розум — наче в курки!

— Сама ти курка! —
звивсь Вітько.—
Ще

На тему «Я і ввічливість»
ідуть у класі збори.
На тему, дуже звичну нам,
Вікторія говорить.

— Почну з Вітька,
бо він себе
поводить некультурно,
він хоч і виріс до небес,
а розум — наче в курки!

— Сама ти курка! —
звивсь Вітько.—
Ще

Чого з ганчірками весь клас?
За чистоту змагання в нас!
Ну, а чого так розкричались?
Бо ми за тишу вже змагались!

Настрій радісний, святковий,
Перше вересня у нас!
Кличе вересень чудовий
Знову в школу, в рідний клас.

Сумували ціле літо
Наші любі вчителі.
Сумували також діти-
І великі, і малі.

Втішно друзів знов зустріти,
Обійнятися усім.
Як тут серцю

Іду я в школу, в перший клас,
Машинки любі, не до вас!
Крокують поряд малюки,
Несуть в портфеликах книжки

І так вже поспішають —
Ще мить — і позлітають!
У дівчаток іграшки в руках,
А у хлопців пустощі в думках.

Дзвінок, як сурма грає,
До класу

«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів

«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів

Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та поспав...

Суперечок не терплю!
Що поробиш?
Ліг — та сплю...

Вранці —...

Нашу Нату не впізнати, -
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся

На всі боки піднялося, -
Мов копиця голова!

Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
- Звідки зачіски нові? -
Посміхнувся Боря хитро:
- Це,

Ми давно вже не класс, а родина,
Об'єднали шкільні нас роки...
Ми є ціле давно, не частини...
Ми назавжди для вас малюки....

Ви для нас стали відданим другом,
Який завжди підтримає нас
І похвалить маленькі заслуги,
І любов'ю зігріє наш клас...
І ім'я

Сьогодні в третій клас до нас
прийшла «новенька» в перший раз.
Зайшла, весела й радісна,
і всім сказала: — Здрастуйте!..

Що в класі почало-о-ся!
Одразу з місць своїх
посхоплювались хлопці,
мов хто підкинув їх.

Спочатку всі ходили
і голосно

Як солдатик одиниця,
Бути першій їй годиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.

Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.

Погуляти захотіла,
Лиш вона там захворіла.
Я до лікаря піду,
Хай лікує біль мою!

Зберу я себе сама,
Бо живу лише одна,
Книжку візьму лиш одну,
Я ж

На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!

Найсправжнісінька ракета,
Для пілота в даль земну.
Як стріла помчусь я в небов,
Заблистить цифра моя.

Де ніхто іще не був,
Самим першим буду я!

Травень двері закриває,
Рік навчальний вже минув,
У школі дзвоник всіх скликає-
День останній вже прибув.

Приспів:
Дзвенить дзвінок, дзвенить
І квіти усміхаються.
Дзвенить дзвінок, дзвенить,
Навчальний рік кінчається

Весна закінчила

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.

Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики -
Пишуть палички.
Добре

Літо стернями пішло,
Входить осінь у село.
Я люблю рум'яну осінь.
Над садами чисту просинь,

Молотарки спів у полі,
Перший дзвоник в нашій школі,
Що нас кличе, мов зоря,
До книжок, до букваря.

Я нарву найкращих квіток,—
Купчаків, жоржин,

Тепле літечко минає,
Знову старший я на рік.
Школа двері відчиняє,
Кличе дзвоник на поріг.

Я чекаю з нетерпінням
На найперший свій урок.
Буду вчитися сумлінно,
Сміло перший ступлю крок.

І читати, і писати,
І лічити зможу я.
Допоможе все

- Гей, до мене! - півник кличе,-
Я нового вірша вивчив! —
Став читать... Біда яка!
Не згадає ні рядка.

Замість вірша на току
Заволав: — Ку-ку-рі-ку!

Скажу вам по секрету,
Великому секрету,
Найбільшому секрету
(Нікому б не сказав):

Сашко відкрив планету,
Нечувану планету!
І він оту планету...
Іринкою назвав.

З вас кожен здогадався,
Напевно здогадався,
Ну, звісно, здогадався:
Він -

В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:
- Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?

- Та вчать, - Сашко відказує, -
Але оце якраз...

Скоро я піду до школи,
От зберуть врожай із поля,
Повезуть на трудодні.
Значить в школу час мені.

А сестричці ще не час,
Бо вона маленька в нас.
Не запишуть в перший клас.
От і журиться сестричка,

Що вона ще невеличка.
Я кажу їй:
- Не

- Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
- А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

- Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
- А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!
Ранок стеле світлу путь,
Школярі до школи йдуть.

Тільки Ох прилип до ліжка:

- Ох! Полежу ще хоч трішки

Для Максима, Юри, Клави -
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:

- Ох! Як довго йде

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...
+Бойко

Дзвенить, дзвенить шкільний дзвінок —
Нас закликає до навчання.
Ми поспішаєм на урок,
І знову йдемо в світ пізнання.

Тут наші любі вчителі
Нам формули життя виводять,
І научають дисциплін
Та безліч прикладів наводять.

Сидять за партами мої...

Закінчилися уроки,
гайда зараз де-небудь,
поки батько прийде, поки
сині сутінки впадуть...

Може, в парк на каруселі?
В сад сусідський через тин?..
Всюди друзі є веселі,—
вдома сум, коли один...

Ось і хлопці, ось і м'ячик!
Дожену я їх

Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.

Подивилось на торбину -
Нумо, я іще докину!
Взяло щастя міх на плечі-
Почалапало до печі.

Звідти доброти жарину
Теж поклало у торбину.
І

Так сумно навколо,
як в пору осінню. 
І сонця — немає,
і небо — не синє.

У всіх перехожих —
насуплені лиця.
Ніхто з них на мене
не хоче дивиться...

А знаєш, чому
все навколо сумує?
Бо двійку зі школи
додому несу я...

А

- От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:

До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив - що сталось! -
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили -
Аж на вулицю несли
І