Вірші про птахів для дітей

Сьогодні вранці, в сім годин,
ударив одчайдушний грім,
а там — і блискавка за ним
сяйнула, ніби диво,

і вмить за зблиском голубим
знялась жахлива злива!

— Гроза! Гроза! —

кричать птахи
і мчать налякані такі
ховатись де попало,
щоб їх,

Ворони, малятко, чудові створіння.
Вони переносять у дзьобі насіння
з горіха, каштана, дубка і черешні.
І пада воно при польоті на землю.

Травичка сховає, а дощик поллє.
Воно засинає, а потім росте.

І ось, незабаром, де впало насіння,
зростають

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою
Що за диво дивнеє? На віку
вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб'ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята...

Подружитись закортіло
Пташеняткові з котом.
Зовсім близько підлетіло
До кота з рудим хвостом.

- А, давай дружити, Томе?
Бачу ти сидиш сумний.
А в самого кров холоне,
Бо насправді - кіт "страшний."

Ще й матуся туркотіла:
- Не підходь лиш до

Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени!

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.

В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.

Пригощав пташок я з

В гніздечко одному надвечір
З'явилось на світ пташенятко...
І зразу в малому сердечку
З'явилася мрія -літати!

І поки матуся швиденько
Шукати харчі полетіла,
Мале пташенятко скоренько
Розправило крихітні крила...

І стало щодуху махати,
Та

Грає-котиться хлібами
Хвиля-самоцвіт,
І рука над колосками
Чайкою летить.

Від села до небокраю
Стежка нас веде.
Раптом поруч хтось гукає:
— Хто іде? Хто йде?!

Озираємось навколо —
Ні душі ніде.
Та лунає знов над полем:
— Хто іде? Хто

Тихий літній ранок
На сопілці грає,
Півник на паркані
Пісеньку співає.

- Прокидайтесь люди,
День новий стрічайте,
Але працювати
Теж не забувайте.

Бо без праці знайте:
Життя не буває,
А хто ледацює -
Голод поламає.

...

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:

в

У розквіті літа - погідлива днина,
Спокійне подвір'я і диво-хатина.
Подвір'я у квітах, чистеньке-чистеньке
І жителі дружні, спокійні, миленькі.

І все було б добре, були б всі щасливі,
Та сварку вчинили дві ґави сварливі.
На дах, на хатину, здійнялися двоє
І

Синичка дзьобала сало,
Прив´язане до вікна,
А потім сала не стало,
Та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою,
Але не просила їди,
Бо стала сама багатою –
Минулися холоди.

І з вдячності вона грала,
Неначе скрипаль-корифей.
А хата їй

Дуже гарна птиця сіра
До мого вікна влетіла.
Жовті груди, білі личка,
Мама каже: це синичка!

Щось хотіла розповісти,
Ближче все хотіла сісти,
Підійти до рук зуміла,
Що я друг їй зрозуміла.

Миттю я на кухню збігав
Та приніс пташині хліба,...

Пташечка мене гука,
вийду – зразу ж утіка.
Тільки в хату я зайду,
вже виспівує в саду.

Винесу їй хлібця, сала,
щоб і завтра заспівала.

Жила в лісі птаха дивна,
Із великими очима.
Звичку мала чудернацьку -
Упадала вдень у сплячку.

Прокидалася вона,
Як надворі ніч була.
Дуже темряву любила,
Птиця хижа і смілива!

Уночі, мов вдень, літала
Та на мишок полювала.
Вмить могла їх

В Стрийськім парку що не крок —
відкриття цікаві.
Кожне дерево — урок,
дуже цінний навіть!

Де тут явір, клен чи в'яз?
Щоб не помилитись,
найзручніше тут якраз
у природи вчитись.

Мов склади у букварі,
радісно й тривожно
пальчиками по

Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!

Всі хлопчики - горобчики...
А знаєте чому ?
Бо всі маленькі хлопчики
Подібні в одному:

Сміливі, жваві, радісні,
Щебечуть як пташки.
Невтомні, мов на пасіці,
Малі дзвінкі бджілки.

Кмітливі та допитливі,
Цікавляться усім.
Їх знахідки і

Поки шпак літав у вирій,
встигла білочка прудка
поселитись у квартирі
у шпака-мандрівника.

Не страшні їй завірюхи,
не страшні морози злі –
у шпаківні тепло й сухо,
ще й запаси чималі

і горішків, і насіння,
і шишок, і всяких страв,
що торік