Вірші про природу для дітей

У дубовому лісочку
За пеньками, у траві,
Затаїлися грибочки,
Вихованці лісові.

Замасковані старанно -
Вкриті листячком шапки,
Постарились дідугани -
Два старесенькі дубки:

Натрусили щедро листя,
Повкривали малюків.
А вони рости взялися,...

Пропало сонечко яскраве.
Сумує, сховане в хмарини.
І небо сіре, не ласкаве -
Вже тиждень дощик йде, щоднини.

Сумують у будинках діти,
Чекають сонячну погоду.
Надворі дощ, куди ж подіти
Непосидючість у негоду?

Бракує простору в хатині,
Обмеження

Сніги сльозами жалісно
Заплакали на диво!
Пташки співають радісно,
Струмки дзвенять щасливо.

Ласкаво світить сонечко,
Промінчик шле тепленький
Всім людям у віконечко:
Дорослим і маленьким.

Земля зі сну пробуджена,
Зазеленіла рясно.
Бджола

Сьогодні вранці, в сім годин,
ударив одчайдушний грім,
а там — і блискавка за ним
сяйнула, ніби диво,

і вмить за зблиском голубим
знялась жахлива злива!

— Гроза! Гроза! —

кричать птахи
і мчать налякані такі
ховатись де попало,
щоб їх,

Ці рядочки — голубі,
в них літають голуби,
достигають синьо сливи
і дзвенить весела злива.

А оці рядки — зелені,
тут і липи, тут і клени,
тут і травка, і лужок,
і пахучий огірок.

Ну, а ці рядочки — жовті,
в них і сонечко, і жовтень,
все

Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.

Горобини кущ яскравий
Нам зустрівся на шляху.
Пару кетягів зірвали,
Так вподобали красу.

Сонцесяйні, променисті,
Червоненькі ягідки.
Ми сплели із

Там, де сосни і дуби,
Заховалися гриби.
Притулились до травички
Помаранчеві лисички,

Жовто-бурі маслюки,
Хазяї боровики.
Вмились дощиком свіженьким
Підберезники й опеньки,

Зеленушки, печериці,
Сироїжки круглолиці…
Та чому це в лісі мухи...

Коли надворі дощ іде,
у нас на підвіконні
важкий мохнатий джміль
гуде —

велика тепла соня.

Вже другий рік літує він
у наших чорнобривцях,
ласує медом лісовим,
на сонці гріє крильця.

А у негоду на вікно
я зву джмеля до себе,
бо звик

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

Село у зелені втопало,
Зігріте сонячним вогнем...
Близ нього килимом лежали
Сільські городи... День за днем

На них невпинно працювали
Селяни...Зранку до пізна
Свою частину обробляли,
А з ними разом і вона...

Жила поблизу і щоденно
Ходила

В білу хмарку,
ніби в кошик,
цілий день
збирався дощик.

Потім вітерець у ліс
дощик
в кошику поніс.

Та коли
летів над полем —
зачепився за тополю,
перекинув хмарку —
кошик і на поле
випав дощик...

Пораділи і зайчата,...

Зірка не спить
у моєму вікні.
Зірці — не спиться.
Не спиться й мені.

Що я для неї?
А бачиш, зі мною
зірка сумує
теж за весною...

Хочеться зірці
терпкої роси,
хочеться слухать
птахів голоси,
хочеться впасти
під ранок на

Посеред зелені рясної
В садку квітучому зросла
Тендітна яблунька... Весною
Завжди найпершою цвіла!

Всіх чарувала ароматом
І білим сяйвом пелюсток...
Її щоденно поливати
Приходив зранку у садок

Завжди усміхнений і щирий
Її господар- садівник,...

Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.

Це клени високі
З осінньої гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.

І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!

— Ми знову знялись би,...

"Куди заходить сонечко?"
- спитав онук у мене.
"Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?"

І я стояв розгублений,
Не знав що відказати.
Онук же мій улюблений:
"Дідусю, мусиш знати!"

І довелося хлопчику
Детально пояснити:
Куди заходить

Зацікавлена Маринка
Спостереження веде:
Як ведмедик ця хмаринка,
Ведмежатко наче йде.

А, ось та - немов кораблик-
Є вітрила і щогла.
Ще одна - живий журавлик,
Дзьобик має й два крила.

Хлопчик, он - м'яча ганяє,
Забиває гол умить!
Хлопця

Моя Україно -
Краса неймовірна!
Люблю тебе вірно,
Рідненька країно.

За гори Карпати,
Величні вершини,
У горах строкаті
Поля -полонини.

Красу незабутню -
Садочки квітучі,
За силу могутню
Дніпра, його кручі.

Врожай, що родючі...

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без роди?ни
Та без вірної дружини,
І дружини і

— Осене, осене, звідки прийшла?
Що ти нам, осене, принесла?
— З поля прийшла я, із темного бору.
Все принесла, чим багата, в комору.

Ще й по букварику — нате, будь ласка.
Школа відчинена вже, наче казка...
— Осене, осене, з нами побудь!
Та вже прослалася

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки.
Хмуро, безпритуло
Глянули садочки.

Жовкне і травиця,
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий.
Пташки від негоди
Подалися в ірій.

Давно вже попрощали нас
З-під неба журавлі,
Пташки замовкли у гаях,
І втихло на землі.

...Припали квіти до землі,
Туман наліг кругом,
Ще день, ще два — і всі поля
Заснуть глибоким сном.

Підем, станем під тополі.
Все летять, летять граки...
І танцює дощик в полі,
В боки взявшись,— іч який!

Дощик каже: — А я бризну! —
Каже льон: — А я росту! —
Діти кажуть: — Ми Вітчизну
Нашу любимо святу!

Антарктида - світ крижинок,
Царство льоду та сніжинок.
Все довкола біло-біле,
Кришталеве, зледеніле.

Дивні тут птахи живуть,
Їх пінгвінами зовуть!
Велетенська птаха дивна
Ходить рівно, як людина.

Швидко плаває, як катер,
Вміє глибоко

Червоним золотом із груші
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.

Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.

Вона то журиться за колосом,
Що

Сплять в нірках мишенята,
Під ковдрою снігів.
Сплять риби й рибенята,
Під кіркою льодів.

Ведмедик спить в барлозі,
Медовий бачить сон.
Взяв Лютий , по дорозі,
Наш Березень в полон.

Зима Весну приспала
І править бал сама.
Природа так

Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.

Мамин голос, ніжність рук,
Найвірніший в світі друг,
На столі смачна вечеря,
Для людей відкриті двері.

Сонце, квіти, рідний край,
(Грай на скрипці, серце,

Дозріли жито і пшениця,
Комбайн спішить на косовицю.
І, як навмисне, в день такий
Прийшов на поле дощ сліпий.

Йому кричать: "Не заважай
Збирати людям урожай!
Іди собі гуляти в ліс!"
А дощ пішов на сінокіс.

І тут йому не раді теж:
"Ти наше сіно

Зранку сонечко ласкаве
Пробудилося зі сну.
До всього воно цікаве,
І цікаво все йому.

Оглядає ліс і гори,
І озерця, і моря,
І ущелини й роздоли,
І безкрайнії поля.

Промінці тепленькі щиро
Шле на землю з висоти.
Все цвіло щоб і родило,...

В Стрийськім парку що не крок —
відкриття цікаві.
Кожне дерево — урок,
дуже цінний навіть!

Де тут явір, клен чи в'яз?
Щоб не помилитись,
найзручніше тут якраз
у природи вчитись.

Мов склади у букварі,
радісно й тривожно
пальчиками по

Через луки, через поле,
Пробігав дзвінкий струмок.
Смутку він не знав ніколи,
Дзеленчав, немов дзвінок.

Беріжкам щось ніжно хвилі
Хлюпотіли залюбки,
Береги були щасливі,
Ніби слухали казки.

Пробігав також струмочок
Через радісне село,...

Так легко закохатися у літо...
У лагідну дівочу доброту,
Торкаючись пелюсток ніжних квітів...
У щирість по-дитячому просту...

Не важко полюбити теплий ранок
І заспані заквітчані садки...
Так легко закохатися в світанок,
У сонячні замріяні

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.

Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка

Утекла від мене річка,
Понесла вербову зелень.
І найменшенька травичка
Поховалася під землю.

Десь поділась перелітна
Павутинка вереснева.
Мерзне сонячне проміння,
Вицвітає серед неба.
Гніздам порожньо на вітах,
Колисаються намарне.
Лисеняток

Сперечалися дерева
Про корисність і красу,
Вибирали королеву
У фруктовому саду.

Груші, яблуні та сливи
Абрикоси та айва,
Ніжні вишеньки красиві
І черешенька стара.

Тихо листям шелестіли,
Різні в них були думки.
Висновку дійти зуміли:...

З неба сонце променисте
Зливою лилося
На зелене буйнолистя,
У дзвінке колосся.

Ціле літо по краплині
Сонце ми збирали,
Обережно у корзини,
В кошики складали.

Зашуміли в косовицю
Ниви урожайні —
Це забили у пшениці
Крилами

Пухнасті рожеві хмарнини
Дрімали під сонцем ясним...
Упали на грунт насінини...
Отримали затишний дім!

В живильній, м'якій та вологій
Земельці, зігрітій теплом
Зростати отримали змогу!
Тягнутись до неба чолом

В безпеці, у затишку, легко,
Без

Якби дерева говорили,
Із тихим шелестом вітрів
Вони б, напевно, нам відкрили
Секрети прожитих віків...

Зі свіжим болем б розказали
Про найстрашніші з помилок,
Які у світі залишали
Бездумно люди...Свій урок,

Свою науку і пізнання,
Здобуті в