Вірші про Львів для дітей

Біля Замку
ви були?
Львівські
бачили вали?

В давніх мурах
є віконця,
в них щілини
не для сонця...
Ці віконця,
знай,— бійниці!
Били з них
порохівниці,
вилітали
стріли гострі,
аж відлунням
гахкав простір......

День надворі білий-білий,
біле все навкруг,—
наче лебеді летіли
і губили пух...

Наче з вишень у садочку
вітер цвіт зірвав...
Наче Львів нову сорочку
спозаранку вбрав...

Білий коник спозарання
білим шляхом біг...
Притягнув на білих санях...

Знаю:
гарних міст багато —
і великих, і малих...
Як життя нового свято —

Львів наш рідний
серед них.
Наче сонячна вершина
серед пагорбів-холмів,
наче батечко для сина —
отакий для мене
Львів.

Сяє місяць угорі,
в місті світять ліхтарі.
Не подумайте, що газ
в ліхтарях горить весь час...

Так було у давнину.
Назавжди той час минув!
В старовинних ліхтарях
електричний є заряд.

Наче добрий чарівник,
струм в залізний стовп проник
й

Горджуся Львовом
і росту для нього.
Не знаю міста
іншого такого.

Чей тут по львівськім
посивілім бруку
ходити вчивсь я
з мамою за руку.
Слова найперші
вимовляв за татом,
сміявся, плакав.
Львів — це мій початок!
І де б не був я,...

Ще не був я у столиці.
Мчать без мене поїзди...
А дорога так і сниться —
лиш на Київ, лиш туди!..

Київ з Львовом - брат із братом.
Я це знаю, тим горджусь.
Я про Київ чув багато,
а в мандрівку не зберусь!..

І не бачу перепони,
у дорогу й нині б

Личаківським кладовищем,
по алеї щораз вище
підіймаємось до нього,
до поета дорогого.

Тут дерев — немов у парку.
Віття поспліталось в арку,
пада тінь жива від неї
на скульптури, на алеї...

На поетовій могилі
каменяр стоїть при скелі,
молот

Сутінки сповзають
м'яко і помалу
волошковим шовком,
що немов живий...

Над Високим замком
кліпнуло і встало
сонце, розбудило
день новий.

В Стрийськім парку що не крок —
відкриття цікаві.
Кожне дерево — урок,
дуже цінний навіть!

Де тут явір, клен чи в'яз?
Щоб не помилитись,
найзручніше тут якраз
у природи вчитись.

Мов склади у букварі,
радісно й тривожно
пальчиками по

Селом карпатським я весь день ходив
і ні на мить не розлучався з Львовом!
Ви скажете, таких немає див?
Є! Є! Повірте,— піонерське слово.

Я гори-доли бачив немалі,—
мені здавалось, ніби я в Карпатах!
І ліс шумить у дивнім цім селі,
і, мов картина, гарна