Вірші про Батьківщину для дітей

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу п вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов

Підем, станем під тополі.
Все летять, летять граки...
І танцює дощик в полі,
В боки взявшись,— іч який!

Дощик каже: — А я бризну! —
Каже льон: — А я росту! —
Діти кажуть: — Ми Вітчизну
Нашу любимо святу!

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,...

Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.

Мамин голос, ніжність рук,
Найвірніший в світі друг,
На столі смачна вечеря,
Для людей відкриті двері.

Сонце, квіти, рідний край,
(Грай на скрипці, серце,

Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.