Сьогодні все мов зупинилось...
Кругом лиш тиша, а вони
Сидiли двоє на балконi
Бо так чекали вже весни.
Вже пiкнiки давно чекають
Шашлик, мангал, сухе вино...
Та iх до себе закликають
Небуло там людей давно...
Сьогодні можем споглядати,
У світі зменшилось машин...
Але нема чом дивуватись
У всіх нас зараз карантин...
Природа наче оновилась
I всi спiшать - все засмiтить,
Вана на все це подивилась
И вiдповiла: - хоч на мить...
Ви зупинiться...i почуйте
Моi молитвоньки в цей час,
Смiття своє ви не даруйте
Бо задихаюся вiд вас...
І нам дарована можливiсть
Почути тишу, як колись...
Ми маєм шанс все оцiнити
Вiдкрити очi в небо, в вись..
Себе на думцi упiймати,
Що не дивились ми давно,
В широкi обрii блакитi
А нам потрiбно так воно...
Щоб час вiд часу зупинялись
У свiтi технiки й машин
Щоб ми скорiше нагадались
Що жити шанс лише один.
Земля цей час подарувала,
Це зрозуміти нам дано
А тi ще довго щебетали
Пiд одiялом за вiкном.
Коментарі