У баби Зіни на городі
Розігнати ворон годі.
Кожна щось собі шукає,
Все насіння поїдає.
Та якось одного ранку,
В час якраз перед сніданком,
Всі ворони позлітались
І опудала злякались.
Не збагнуть дурненькі птахи,
Що за пан і що за лахи.
З-під відра видно колосся,
Наче золоте волосся.
І на палки хтось надів
Одяг свій без рукавів.
А на віттях замість рук
Висять банки із-під круп.
Замість рук якісь гілляки,
Висять баночки всілякі.
Наче дзвони голосні,
Видають свої пісні.
Звуки птахи як почули -
В різні сторони майнули
