В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Он одні несуть кожух
Для святого Миколая,

Інші лагодять санки,
Навантажують дарунки,
Світять край шляху зірки,
Шлють на землю поцілунки.
Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
– Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!
Пара коників летить,
Креше іскри підківками,
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.
Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний. Той радій!
Хто нечемний був, хай плаче!
Я. Вільшенко

***

Нарікає бідний зайчик:
— Під кущем я змок,
І коли то землю вкриє
Сніжний килимок?

Вітрюган свистун-шумило
Вже нехай би змовк:
Я за шумом не почую,
Як підійде вовк.

Слава Богу! Два дні падав
Білий пух-сніжок.
Буде йти святий Микола
В ніч до діточок.

Він побачить попід лісом
Мій малий слідок,
То й мені морквину кине
І смачний листок.

Галина Чорнобицька

***

Свята жде чемненька доня.
Міцно стиснула долоні,
На колінця доня стала,
До Святого промовляла:
— Я вже, отче Миколаю,
Про горобчиків подбаю,
Кину їм насіння жменьку.
Нашу киценьку маленьку
Напою і нагодую.
І сама не вередую,
З'їм усе, що дасть матуся,
Потім Бозі помолюся.
Бути чемною я хочу
І не хочу пустувати.
Чи не можна, Добрий Отче,
Подаруночок дістати?
А на ранок — два пакунки,
Два пакунки — прямо в ліжко!
А в пакунках подарунки:
Лялька, м'яч і гарна книжка.

Галина Чорнобицька

***

Темна нічка наступає,
Снігом білим засипає,
Всі дороги і будинки,
Всі дерева і ялинки.
Ніби казка на малюнку -
Сніг малює візерунки.
Двері в хату відкривай,
Йде до вас сам Миколай .
Він несе свої вітання,
Радість, свято, побажання:

Щоб у кожній хаті - всі були багаті!
Щоб у кожнім домі всі жили в любові!

****

Я ляльок багато маю, але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку, кучеряву і гарненьку.
Я хотів би дві машини і солодкі мандарини.
Але що це? Що я бачу? Чому наш Володя плаче?

- Мені сумно, як згадаю бліду дівчинку з трамваю.
В неї дуже хворі ніжки і вона не ходить пішки.
Я не хочу ні машинок, ні солодких мандаринок.
Я прошу у Миколая:
Хай ту дівчинку знайде і на ніжки підведе.

- Я також собі згадала, як цукерки купувала...
Біля нас живе бабуся, що просити хліба мусить,
Бо не може вже ходити, і ніхто у цілім світі
Про старесеньку не дбає і нічим не помагає.

Прошу я у Миколая - хай про неї він згадає.
Все, що він мені готує, - хай бабусі подарує.

- Я у Бога завжди прошу не цукерок і не грошей,
А здоров'я мамі й тату, миру, щастя в нашу хату,
Миру, щастя всій родині, усій нашій Україні!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...