Моя туга, мої ви печалі,
Покиньте мене хоч на мить,
Подай мені, доля, надію
Як Всесвіт мій знов оживить.
Щоб знову хотілось сміятись
З таких непримітних речей,
Та барви з’явилися в буднях
І тепло від сірих ночей
Пошли мені Боже людину,
Що буде як рідна душа,
З яким ми побачимо море
Та знову почнемо життя!
Який буде добрий і милий,
А очі, в яких глибина,
Він скаже мені: «Ти потрібна,
Тебе я чекав все життя!»?♥️
Надія
- Автор: Alona Fomenko
- 1011
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?
Схожі матеріали
Нові вірші на сайті
- Краса пригод Софія Негода 18.03.2024
І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...
- До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024
Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай Це я в останню мить прийшла Сказати як...
- Надія Tima9144- 05.01.2024
Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...
