Не всі герої носять маски
І розмальовані плащі...
Ми звикли вірити у казку...
З дитячим захватом душі
Дивитись фільми фантастичні
Про загримованих людей...
Буденність надто стала звична...
Такий яскравий культ речей
Незримо душі осліпляє...
І в цій нестримній метушні
На жаль, так рідко помічаємо
Незримі крила на спині,
Які дарують світлі люди
Без розмальованих плащів,
Які не б'ють себе об груди
І не кричать красивих слів...
Вони визнання не шукають
І не влаштовують вистав...
На жаль, їх рідко помічають
Та саме з їхніх добрих справ
Таких, здавалося, маленьких
Зникає темрява і гніт...
Чиїсь рятуючи серденька,
Вони утримують цей світ!
Можливо, зброя їх незрима:
Це тепле слово на устах,
Усмішка добрими очима...
Яка дарує на плечах
Могутні крила! В них немає,
Неначе в фільмах, суперсил,
Але від того не згасає
Їх світле прагнення до див!
Їх самовідданість гаряча,
Якою сповнюють цей світ!
Ми їх у фільмі не побачим,
Їм не потрібен блиск софіт...
Вони не прагнуть тої слави,
Яка звеличує людей...
У тиші роблять добрі справи
І з-за зачинених дверей
Луна їх трепетна молитва...
Не привселюдно, напоказ...
Вони ведуть незримі битви
З гріховним світом цим за нас!
Вони не стануть вам кричати
Про віру в Бога і добро,
До неба зносити плакати
З презирством ставлячи тавро
На всіх "не гідних" їх поваги,
Себе підносячи увись
І з темним поглядом зневаги
Кричати грішнику:" Змінись!"
Вони рятують добротою,
Їх віру видно у житті!
Людьми невизнані герої,
Такі із вигляду прості...
Вони незримо зігрівають...
Ми їх не бачимо у шоу...
Але, повірте, світ тримає
Не це акторство, а любов
Земних невидимих героїв,
Таких несказанно простих...
Для перемог не треба зброя...
Достатньо, дивлячись на них,
Робити все в душі можливе,
Щоб стати променем ясним!
Ніхто не визнає? Можливо...
Та ставши прикладом живим
Любові Божої у світі,
Знайдете вище визнання!
Без блиску награних софітів...
Неначе крихітне зерня,
Ви зберігаєте в глибинах
Велику силу прорости!
Герой не видумка... -Людина!
І я упевнена, це- ти!
