Личаківським кладовищем,
по алеї щораз вище
підіймаємось до нього,
до поета дорогого.

Тут дерев — немов у парку.
Віття поспліталось в арку,
пада тінь жива від неї
на скульптури, на алеї...

На поетовій могилі
каменяр стоїть при скелі,
молот звів, напружив груди.
Мить одна — він тишу збудить,—

скелю розіб'є надвоє
«дух, що тіло рве до бою».
У неволі, у біді
жив увесь народ тоді.

Злидні, сум ходили краєм...
Скеля — символ горя,— знаєм!
З панських вирватись тенет
закликав людей поет.

Впала скеля та гранітна,
з нами — доля заповітна!
Чути молота удар —
він живий, наш Каменяр!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Здивовані квіти Ліна Костенко 16.11.2021

    Сю ніч зорі чомусь колючі,Як налякані їжачки.Сю ніч сойка кричала в кручі,Сю ніч ворон сказав:...

    Детальніше...

  • Мамина наука Вікторія Стасів 15.11.2021

    Грають у футбол курчата,Вгору м'яч летить,Та неприбрана в них хата,Брудом вся кипить. І звернулась до них квочка,...

    Детальніше...

  • Зайчик Наталія Паснак (Мельник) 15.11.2021

    Люта зимонька прийшла,Все снігами замела.Поле, ліс, дороги всі -У засніженій красі. Білий зайчик лісом...

    Детальніше...