Ти знаєш, хай лишиться світ за вікном...
Там може кричати, допоки є сила...
А ми заховаємось вдома разом
І будем, мов квіти, вирощувать крила...
Зачинемо двері усі на замок
І будемо слухати тишу серцями...
А потім зруйнуєм тенета думок
І станемо вільні...І станемо нами!
Не тими, ким хоче нас бачити світ...
Маленькими дітьми, що вміють сміятись...
А там, за дверима, залишить гніт...
Від нього нам вдасться в серцях заховатись...
І в затишку теплім, в обіймах зірок
Ми будемо в мріях торкатися неба...
А потім- потонем у світі казок...
І врешті збагнемо- єдине, що треба
Для того, щоб бути щасливим в душі
-Маленька дрібниця... -Краплинка любові!
Ми будем до ранку читати вірші,
Дивитися сни, мов життя, кольорові...
А зранку відкриєм несміло вікно,
Одягнемо зшиті ще звечора крила
І підем до світу...Актори кіно...
Та грати ті ролі, що змалку завчили,
Не будем...Не станем...Ми змиємо грим!
Босоніж пройдемось по вранішнім квітам...
І будем ділитися світлом своїм!
Я знаю- ми зможем усе це змінити!
Здається, не сила одним проти всіх
Та в нас є велика в душі таємниця...
Ми геть не самотні у битвах своїх...
Над нами Господня могутня зіниця!
Із Богом у серці ми здатні встоять!
А поки ще вечір- зачинемо вікна
Ще часу достатньо навчитись літать,
Хоч крила ще тиснуть та скоро це зникне
І з'явиться легкість і ми полетим,
Мов звільнені птахи, сягнемо вершини!
Залишим позаду обтяжливий грим!
Ти чуєш ці кроки? Це близяться зміни...
