Мама нам м'яча купила,
Краще б того не робила,
Капості робив м'яч скрізь,
Де не треба - всюди вліз.
Поламав на клумбі квіти,
Горобців загнав під стріху,
Ще курчата так злякались,
Що під квочку поховались.
Кіт наш з того переляку
Видерся аж на гілляку,
Сів на дерево й чекає,
Очі кіт сердиті має.
Думає собі котяра:
"Що це за життя настало?
Зовсім вже нема спокою,
З тим м'ячем і тою грою!"
Вже й матуся зажурилась:
"Ой, навіщо я купила?
Стільки клопотів з м'ячем,
Знищили вже геть усе!"
Я розраджую матусю:
"Не журися, я навчуся,
І м'яча свого навчу я,
Будемо ми чемні, чуєш?"
Усміхнулась мама мило,
І сказала: " Згода! "- щиро)))
