Вірші про маму для дітей

Матусю наша, ми це знаєм:
Багато ангелів є в Божім раю,
Та на землі лише один між нами:
Це наша мама!

За вас ми молимося Богу,
За вас благаєм Пресвятого,
Щоб вам здоров”я, силу дав,
Щоб щастя-радість вам послав,

Щоб обминало лихо і пригоди

Якось я спитала у Весни:
- Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
- Поспішаю я на свято Мами!

Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.

В Африці далекій пам

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Синя нитка – птиці

Обійму вас міцними крильми,
Пригорну вас до серця, рідненькі.
Захищу при потребі грудьми,
Найдорожче - дитина для неньки.

Пізнавати навчу дивосвіт,
Подарую щасливі світанки,
Розкажу про минулий наш рід
Та творити навчу вишиванки.

Прищеплю вам з

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..

Якщо говорити між нами, 
То все починається з мами. 
І казочка перша у світі, 
І сонячна подорож в літо. 
Найперші легенькі сніжинки 
І сяюче диво — ялинка. 
Від мами — і літери, й слово, 
І зроблена разом обнова... 

Якщо говорити між нами, 
То

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!
"Мамо, кашки!" – кашка є.
"Мамо, чаю!" – вже наллє.

"Мамо, спатки!" – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
"Мамо, ніжку зав'яжи!"
"Мамо, казку розкажи!"

Мама! Мама! – гарне слово,...

У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!

Дівчинка ж одна, маленька,
У кутку сидить сумненька.
Каже: гратися не хочу
Ні "у маму", ні "у дочку."

Вихователька кмітлива
Нашу Катю

Мамо найдорожча,
Мамочко єдина,
Щирі побажання –
Від доні, від сина.

Квіточок пахучих
Принесли багато
В цей травневий ранок,
У велике свято!

"Знову дощ" - сказала мама,
Прочиняючи вікно.
Тиждень дощик безнастанно
Йде щодня, я й звикла давно.

А матуся засмутилась,
Надокучили дощі.
Мама сонечко любила,
Їй сльота не до душі.

А для мене дощик - диво,
Подружились ми з дощем....

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,

Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,

Мене поцілуєшь,
І я тебе дуже люблю!

Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка, 

Де комп'ютерна дискета, 
Де з програмою газета, 
Хто сказав кому, коли, 
Як йому відповіли, 

Всі маршрути і адреси, 
Всі сенсації із преси, 
Ціни, модні

Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся –
бо цікаво слухати і боюся...

Ось князівна-краля у неволі в змія,
лицар побиває змія-чародія.
Ось і чарівниця, згорблена бабуся –
ох, цікаво слухати і

Ласкаво матуся
Будила зраненька
Маленьку Мартусю,
Що спала чемненько.

Просила дитину:
Вставай, солоденька.
Погожа, он, днина,
Ясненька-ясненька.

Прокинься, лебідко,
Відкрий оченятка.
Мартусенько, квітко,
Вставай-но, дитятко!

Мамо, настала весна,
Квітне верба запашна,
Річка в долині синіє.
Мамо, настала весна,

Пташечка в полі співає,
Пісня її чарівна
Сонечко вранці стрічає.
Мамо, настала весна,

Квітів нарвали ми з татом
Там, де поляна ясна,—
В тебе ж

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся, -
А то мені моя мама
Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала...

Я прокидаюсь рано,-
Тихенько лежу, не встаю.
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

Мати - досвітня пташинка.
Здосвітку віч не зімкне.
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,
Тепле, ласкаве,

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:

Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,

Мамонька,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

День травневий, день весняний –
Трави й квіти весняні.
Навкруги – куди не глянеш:
Все всміхається мені.

І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серці кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.

В день такий приносять діти
До мамів любов

Восьме березня настало –
Славне свято всіх жінок,
І сьогодні ми позвали
Наших мам у дитсадок.

Кожній мамі подарунки
Готували малюки,
Малювали їм малюнки
Вишивали килимки.

Ще й прикрашений квітками
Написали їм плакат:
«Хай живуть хороші

Чому так багато
Довкола тепла?
Це мамине свято
Весна принесла.

Ідуть телеграми,
Вітають зі святом,
Бо друзів у мами
Багато-багато.

Мамине свято
Я зустрічаю.
Я для матусі
Віршик вивчаю.

Я подарунок мамі роблю,
Я свою маму
Дуже люблю!

Мамині руки – щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.

Мамині руки – ніжні і мілі –
Воду ранкову з криниці носили.
Діти плескались, діти вмивались,
Сонцю і матері щиро всміхались.

Матінко моя єдина!
Ти ждя мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,

Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!

Прокинулась солодко зранку...
Без звичної втоми і вмить
Крізь запах незвичний сніданку
Відчула - щось, ніби, горить!

Із ліжка умить підвелася,
А погляд будильник вловив...
Нервово за нього взялася...
Хтось видно його відключив!

"Сьогодні ж нарада!

Мамо люба, добра, мила —
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить...
Ляжу спати — ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать....

Ой, яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Не моя ще сила..

Мов те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Так Матуся в нашій хаті
Добра все та ясна...

Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє -
В рідній хаті при

Наша мати,
Як голубка сива
Любові крильцями
Усіх нас прикрила.

Мати наша,
Як сонечко ясне –
Цілий день нам світить
і вночі не гасне.

Мати наша,
Як ангел з неба –
Вдень і вночі знає
чого дітям треба.

Пам'ятаймо, милі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі,
Найдорожчі – наші мами!

Нам маленьким і дорослим –
Все дають вони з любовью:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоровью.

Як ставали ми на ноги,
Перший

Я разом із татусем
Готував сніданок.
Поки зготували все,
Проминув вже й ранок.

Хай матуся ще поспить,
Мусить відпочити.
З татусем ми їй сюрприз 
Хочемо зробити.

Час втікає - вже обід.
Смажимо котлети.
Гречка зварена, як слід,
Де ж ти,

Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?

Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.

Каже мама здивовано

Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом;
Росповила, нагодувала,
Попестила, і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй: той

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

Сонячний промінчик
Розбудив дитятко.
Помолюсь за маму,
Помолюсь за татка.

Дай їм милий Боже,
Сили і здоров’я,
Щоб і ми зростали
В мирі і любові.

Щоб мої сестрички
Й братики хороші
Всі були здорові
Й на Ісуса схожі.

І людей

Руки мамині найтепліші.
Як мені їх не любити?
Ще до року мене вчила
Слово "мама" говорити.

Кожен з нас це пам'ятає
І вшановує віками:
Найтепліші руки можуть
Бути тільки лиш у мами.

- Я на ковзанку піду!
- А коли ж до хати?
Тільки мама може так
Лагідно спитати.

На ходу сніданок з їм.
- Так не слід робити.-
Тільки мама може так
Лагідно сварити.

В снах літаю до зірок.
- Час вставати, синку!
Тільки мама збудить

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро без примуси?

Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б”ється для