Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’'Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?
Та хочеться вірити в краще
Й надіятися на те,
Що віра у людство не згасне
Й добром на землі проросте!''
Сумним став малесенький Ангел,
Щокою пустилась сльоза:
''Ось знову когось я утратив,
А зараз почнеться життя!''
Вслухався малесенький Ангел...
Книжки свої він гортав -
Одні закривав й тихо плакав,
А, потім, новесенькі брав.
Можливо, отам на полиці,
Є книжка і Ваша й моя!?
Дай Боже, щоб Ангел на крильцях,
Відзначив нам краще життя...
Дай Боже, щоб гірко не плакав,
Від розпачу й злісних людей!
Й з усмішкою завжди балакав
До новоприбулих дітей.
Щоб світ став на благо сильнішим!
Щоб мірялось все по добрі.
І, може, нам Ангел напише
Яскравіше щось по житті!?
І поки сторінки гортає
із книжки - вирує життя...
А щойно її закриває -
то зразу і гасне свіча.
Все має кінець і початок,
Та хай же усі ці книжки,
Нестимуть від щастя відбиток
На довгі життєві роки.
