В одній компанії настали
Часи нелегкі...Водночас
Усі проекти занепали
І в колективі, ніби згас
Незримий вогник...Втома сіра
Пролилась тінню на людей...
Натхнення крила опустило,
Не мали й променю ідей...
Ходили втомлені і хмурі
В своїх турботах і думках...
І тільки погляди понурі
Кудись ховали...На очах
Згасала фірма...Все на світі
Начальник пробував...Не раз
Проводив бесіди відкриті,
Грозився зввльненням весь час,
Позбавив премії...Все марно...
Мов квіти, в'янув колектив...
Надія танула примарна...
І хоч раніше не просив
Із власних гордощів ніколи
Про допомогу, та не мав
Вже сил боротися, відколи
Так сильно бізнес занепав...
І попросив тоді поради
В одного друга...Той також
начальник був і мав багатий
Життєвий досвід свій... Отож
Прийшов у розпачі до нього
І все відкрито розповів:
"Збагнуть не можу я одного:
І що я з виду упустив?!
Здається, все робив, як треба
Та бізнес гасне на очах...
Чому по іншому у тебе?
У тебе- успіх, в мене- крах...
А, ніби, все роблю так само...
І починали ми разом...
Яка ж різниця є між нами?"
Промовив друг його з теплом:
"Дозволь пораду тобі дати?
Можливо, дивно прозвучить,
Але я прошу довіряти...
Повинен завтра ти купить
Красиві квіти і раненько
Їх прибиральниці віддай...
Дрібниця, думаєш, маленька...
А ти дивись і наглядай,
Що буде далі...". Не повірив
Йому звичайно чоловік,
В очах глибока недовіра...
Але відмовитись не зміг...
Втрачати нічого...І зрання
Придбавши квіти, він пішов
До прибиральниці...Вагання
Свої ледь-ледь переборов...
Вона спочатку аж злякалась,
В блідім мовчання довгу мить
Стояла, думала, вагалась,
Чи їй могли такий зробить
Дарунок, просто без причини?
Він мовив завчені слова,
А серце билось без упину ...
Вона стояла ледь жива...
"Це вам за працю вашу квіти,
Щоб посміхнулися, прошу!
Без вас не мали б де ходити,
У смітті б плавали...Часу
Пробачте, мало дуже маю,
Щоб вам так дякувать частіш
Та вашу працю помічаю
Щодня і робиться тепліш
в моєму серці! Ось тримайте,
Ці квіти сам я обирав!
І почастіш відпочивайте!"
Усе потрібне проказав
І швидко втік, немов по справі
І став дивитись з-за стіни...
Сіяли промені яскраві
В очах жіночих...З-за спини
Немов сіяли сильні крила,
Вона змінилась на очах!
Умить з'явились нові сили
У вже натомлених руках!
Такого досі ще не бачив,
Щоб так всміхалася колись
Вже не ходила, а, неначе,
Літала... Погляд свій увись
Усе підносила- молилась
Тихенько Господу вона!
Уся, здавалося, світилась!
Завжди понура і сумна,
В ту мить так щиро посміхалась!
Тут охоронець прочинив
Раптово двері ...Привіталась...
І враз змінився чоловік!
Проміння посмішки торкнувся
І сам у відповідь в ту мить
Раптово щиро посміхнувся,
Хоча й не думав те робить...
Вона від того, що пізнала
Ще зранку стільки доброти,
Її так щиро віддавала
І погляд повний теплоти
Торкнувся серця охоронця,
Пішов він радо працювать!
В собі поніс частинку сонця,
Яке і сам не зміг втримать...
Як стали сходитися скоро
Ще сонні геть працівники,
Хоч не робив того ніколи
Раніше, нині ж- навпаки
Він зустрічав їх вже не грізним
Холодним поглядом своїм,
А словом- лагідним і ніжним,
Немов прийшли у рідний дім...
Начальник тихо заховався
І визиравши з-за стіни,
У серці щиро дивувався
Тому, як швидко всі вони
Ставали іншими, не тими,
Якими звикнув бачить їх...
Зустрілись з теплими очима
І світлий вогник в них самих
Уже засяяв! І те світло
Вони понесли до людей,
Аби клієнтів ним зігріти!
Він наглядав так цілий день...
Здавалось, посмішка заразна...
Вона поширилась на всіх!
І відчувалася домашня
Любов і радість серед тих,
Хто ще учора від утоми
Ходили хмурі й мовчазні....
А зараз тепло, мов удома,
Мов мали крила на спині,
Вони всі разом розмовляли,
Ділились світлом і добром
І щиро так допомогали
Усім клієнтам! Перелом
Чарівний стався- дивна зміна!
У чому ж криється секрет?
І він збагнув... Всьому причина
Ще зранку куплений букет
Для прибиральниці...Те світло,
Яке їй квіти принесли,
Вона зуміли розділити
З усіма тими, що прийшли
Вже після неї...Як багато
Змінити може у серцях
Можливість наша дарувати
Тепло і промені в очах!
Здається, це лише дрібниця:
Звичайні посмішки, слова...
Та цього досить, щоб зігріться!
Велика казка ожива
З малої книжечки...Всесильна
Незрима сила є в серцях
Усіх людей...Вона постійно
У грудях б'ється, ніби птах!
Ми можем більше, ніж здається...
І диво сховане не в тім,
Що нам за гроші продається...
Воно у серденьку твоїм!
Добро- магніт! Воно ніколи
Не згасне в щирих почуттях!
Воно поширеться навколо,
Засяє вогником в очах!
Добро не зможемо роздати...
Коли даруєм, кожен раз
Воно, натомість, щоб зникати,
Лиш тільки множиться у нас!
***
В одній компанії настали
Прекрасні розквіту часи!
Для щастя треба нам так мало...
Достатньо чистої краси
Любові, щирості і світла
І ще краплинку теплоти...
В твоїх руках лежить палітра!
Торкнися фарби доброти
І намалюй свою картину!
Лише один маленький крок
Несе в собі великі зміни...
Нам дарував Спаситель- Бог
Великий дар- чарівну змогу
Тепло і світло дарувать!
Тож прославлятимемо Бога
І будем душі зігрівать!
