Вони були схожі...обидві любили
Ще змалечку квіти! П'янкий аромат
Медово-солодкий, здавалося,сили
Приносив їм в душі...І квітнучий сад
Для кожної був особливо безцінним,
Ріднішим здавався за стіни осель...
Та тільки відмінність вагома єдина
Була поміж ними...Із світлом очей
Дивилася перша на крихітну квітку...
І з трепетом ніжним і страхом душі...
Пошкодить боялась прекрасну тендітну
Беззахисну вроду у ніжній красі...
Хотіла, щоб квітка зростала щаслива,
Щоб мала удосталь водички,тепла,
Любові і світла! На полі і ниві,
В садочку, у парку- хай де б не росла,
Хай навіть і дуже далеко від дому,
Її не зривала ніколи вона...
Немовби у гості, приходить без втоми
Завжди була рада...Щоб тільки цвіла!
Щоб тільки до неба тягнулась невпинно!
Всесильне любові своє почуття
Плекала у серці...Любов-берегиню!
Любов що ніколи не знищить життя...
Любов, яка щиро боїться завдати
Найменшого болю, натомість теплом
Готова зігріти...Останнє віддати!
Така в її серці жевріла любов...
А інша, здається, що також любила...
Букети прекрасні ще з ранніх років
Щоденно додому зі щастям носила...
Та тільки ті квіти і декілька днів
Ніколи в оселі її не стояли...
Всихали безсило під натиском стін...
Вона їх без жалю тоді викидала ,
Щоб нові зібрати! Не мала причин
Дивитись із сумом на в'янучі квіти...
Їх повно лишалось цвісти навкруги!
Вже завтра наріже нові першоцвіти...
З любові, чи радше- з бажання...З тяги,
Коли забажає дивитись на вроду,
Вдихати останній п'янкий аромат,
Який віддавали, всихавши у воду
Беззахисні квіти...Ходила у сад
З бажанням забрати, привласнити квіти!
Віднести з собою! Казала усім,
Як щиро кохає...Не може лишити
Зростати далеко...Прикрасити дім
Бажала...Так вірно сказати бажала!
Любила?...наврядчи...Чи може любов
Вбивати? Людина, яка покохала,
Не стане зривати за жодних умов...
Сама вона ляже з корінням за того,
Кого покохала...Кохання сердець
-це диво! Дарунок Безцінний від Бога!
Любов не руйнує... Любов- це Творець!
В любові немає ні болю, ні крові...
Чому так багато сердечних страждань?
Я знаю...Бо часто під маски любові
Ховаються примхи тілесних бажань...
На жаль, ці актори до болю майстерні....
Так легко потрапить в солодкий капкан...
Заплутатись в гарних із вигляду тернах,
Повірить всім серцем в жорстокий обман...
І люди стражданням душевним причину
Шукають в любові... "Кохання-це біль!"
О, скільки ми чули подібну провину,
Що різала крила сердечних надій...
Та ні- не буває гіркої любові!
Кохання- не різне...Єдине для всіх!
Прекрасне, чарівне, без болю, без крові!
Лиш треба зуміть дочекатись "своїх"...
І серцем посеред акторської трупи
Розгледіти справжні душі почуття...
Таких, що бажають- незліченна купа...
Любов же- єдина на ціле життя!
***
Вони були схожі...І різні до болю...
Закохані в квіти ще з ранніх років...
Чи спільне існує між гарною грою
І самим прекрасним з усіх почуттів?
Напевно, що ні... Тільки з виду здавались
У чомусь подібні...Та тілька одна
Любила! А інша ? А інша- загралась
В акторку з людського гіркого кінo..
Любов- не руйнує, любов- не вбиває...
Це чисте Господнє сердець почуття!
В любові омани і болю немає...
Любов не вбиває...Любов- це життя!
