Зранку зайчик милий з лісу,
У дворі шукав Алісу.
Каже: "Дівчинку шукаю,
Де живе вона не знаю.
Познайомились улітку.
Вдвох з бабусею до лісу
Приходило по сунички
Дитинчатко невеличке!
Привітався я гарненько,
Лапку їй подав чемненько!
Як зовуть мене спитала,
Мабуть дівчинка не знала-
Безіменні всі зайчатка!
- А тебе як звуть дівчатко?
- А мене звати Аліса,
Я з бабусею у лісі.
Щоб рум'яні були личка,
Вітамінні їм сунички!
Гарне дитинча, чудове
І ім'я таке казкове!
Легко так запам'ятати -
Дівчинку Аліса звати!
Вгості кликала мене,
Каже: "Як зима прийде,
Замете все завірюха,
Змерзнуть лапки, змерзнуть вуха,
То приходь до нас, в хатинку,
Ми дамо тобі морквинку!
Відігрієш вушка й лапи,
Можеш нічку переспати,
Та й повернешся додому,
Побіжиш, забувши втому!
"Ось, прийшла зима холодна,
Нам - зайцям, пора голодна.
Про запрошення дитини
Я згадав. І про морквину.
Жаль, адреси я не знаю,
Говорила: "Хата скраю!"
Відповів я: "Сіроманцю!
Вірно ти дістався, зайцю!"
Бо Алісочка маленька -
Наша внучка дорогенька.
Скоро вже до бабці й діда
На канікули приїде!
Сміло заходи до хати,
Щиро буду частувати
Від Алісочки гостинно
Найсолодшу дам морквину!
