Під стріхою стаєнки
Гніздились ластівки.
Лунали щохвилинки
З гніздечка голоски.
Маленьким ластів'ятам
Літати ще не слід,
У дзьобах їм завзято
Несуть батьки обід.
Годують почергово
Рідненьких пташенят,
З безмірною любов'ю,
Десятки раз підряд.
Я збилася з рахунку,
Рахуючи рази...
Літали хутко й в'юнко
Дбайливі ластівки.
За днями дні минали
Пташата підросли,
Літати починали,
Незграбними були.
Батьки з дітьми усюди,
З підтримкою-крильми,
Ці ластівки, як люди,
Як навчені людьми.
Невтомно вчили діток,
Щодня, все знов і знов...
Хотілося радіти -
Живе таки Любов!
Якщо мала пташина
Так дбає про дитя,
Як дбати про дитину
Повинні ти і я?!
