Кво-кво-квокала зраненька
Квочка-курочка рябенька.
Закликала всіх курчат
На прогулянку у сад.

І курчаточка маленькі
Бігли, втішені, до неньки.
Гамір радісний та крик
Зворохобив весь курник.

Старші кури й півень, звісно,
Пташенят сварили грізно:
" Угамуйтесь, дітвора!"
" Бути чемними пора!"

Враз розсердилася квочка:
"Нащо їм сидіти мовчки?
Як , безмовно, - поясніть,
Зможуть цей пізнати світ?

Замість того, щоб сварити,
Пташенят потрібно вчити.
Всі малими ми були!
Краще б ви - допомогли!"

Кури стихли, заніміли...
Мабуть, справді, зрозуміли
Мудрість слів її сповна.
Мала рацію вона!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...