Кво-кво-квокала зраненька
Квочка-курочка рябенька.
Закликала всіх курчат
На прогулянку у сад.
І курчаточка маленькі
Бігли, втішені, до неньки.
Гамір радісний та крик
Зворохобив весь курник.
Старші кури й півень, звісно,
Пташенят сварили грізно:
" Угамуйтесь, дітвора!"
" Бути чемними пора!"
Враз розсердилася квочка:
"Нащо їм сидіти мовчки?
Як , безмовно, - поясніть,
Зможуть цей пізнати світ?
Замість того, щоб сварити,
Пташенят потрібно вчити.
Всі малими ми були!
Краще б ви - допомогли!"
Кури стихли, заніміли...
Мабуть, справді, зрозуміли
Мудрість слів її сповна.
Мала рацію вона!