Хом'ячка мені на свято
В подарунок принесли.
Щиро вам скажу, малята:
Від нудьги мене спасли!
Хом'ячок такий чарівний,
Описати бракне слів.
З апетитом неймовірним:
Лиш частуйте - все б він з'їв!
Неможливо розповісти,
Треба бачити усе:
Так багато може з'їсти,
Що й не віриться в таке!
Взяти все йому охота,
Жваво лапками бере,
Запихає все до рота,
Щічки, мов мішечки вже!
Надзвичайне диво дивне:
Як вмістити можна так?
А, йому - лише б "їстівне",
Ненажера цей хом'як!
Я спитався у матусі:
- Звідки голод в хом'яка?
А, вона сказала, друзі:
- Психологія така!
Хом'ячки - вони , мій сину,
Дбають про майбутній час.
Звичка в хом'яків , дитино,
Назбирати "про запас".
Все у щоки запихають,
(Спеціальні там мішки)
І додому постішають,
Заховати залюбки.
Вдома все вони швиденько
Витягають з тих мішків,
Замаскують ще гарненько,
Щоб ніхто знайти не вмів!
Хом'ячка назвав я Тедді,
Тедді наш не говіркий.
Та усе ж - вони кумедні,
Дивовижні ці звірки!
