Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся –
бо цікаво слухати і боюся...
Ось князівна-краля у неволі в змія,
лицар побиває змія-чародія.
Ось і чарівниця, згорблена бабуся –
ох, цікаво слухати і боюся...
Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька,
каже мені казку рідними словами –
ох, яка то люба-мила казочка від мами!
