У нас у кожного свій шлях,
Свій хрест дарований від Бога...
Як часто з заздрістю в очах
Чужу ми просимо дорогу...
Із болем кажемо в душі:
«Якби мені твої невдачі...»
Як часто просимо ми всі
Про долю іншого й не бачим
Все те, що сховано Творцем...
Не знаєм важкості дороги,
А тільки з впертістю ідем
Шляхами іншого...
На БогаВсе нарікаючи в серцях...
А Він все дивиться із Неба
На нами кинутий той шлях,
Якому слідувати треба...
Який Господь підготував...
Він добре знає сили наші
Той хрест, який для нас послав
Несе лиш радості і щастя!
А всі проблеми- лиш пісок,
Тернисті сходинки до Неба...
Якби ми бачили, як Бог
Про нас піклується...Не треба
Чужому заздрити в душі,
Бо ми не несли його ношу...
Давайте спинимось усі
І з вдячним серденьком, я прошу,
Приймем дарований нам шлях,
Творцем вготовану дорогу...
Без іскри заздрості в очах
Життя довіримо ми Богу!
І будем з радістю іти
Шляхом дарованим до Неба
З словами:»Господи прости,
Мені вже іншого не треба...
Лиш те, що ти подарував!»
В душі з довірою приймемо
Усе, що Бог підготував...
Тоді, я знаю це, знайдемо
Не тільки спокій для сердець,
А ще омріяне те щастя,
Яке дарує нам Творець
Разом із Господом все вдасться!
Своі здолаємо шляхи!
Не сумніваюся,а знаю!
Неначе звільнені птахи,
Із клітки вилетим до Раю!
