Земля затісна вже для люду...
У світі натовпу й речей
Самотньо серце б'є об груди...
І так бракує нам Людей...
Летять до космосу ракети,
Крокує впевненно прогрес...
Ми стали ближчі інтернету
І так далекі до Небес...
У нас є доступ до пізнання
Великих істин і думок,
Але нема в серцях бажання
Зробити навіть перший крок...
Нам стало легше і зручніше,
Спростили гаджети життя...
Здавалось, часу стало більше...
Та стали менші почуття...
Бетонні стіни, теплі речі,
Комфорт, стабільность, інтернет...
Та в серці часто порожнеча...
У чому ж схований секрет?
Чому, чим більше всього маєм,
Чим глибше тонем у речах,
Тим менше радості вбачаєм
У Богом створених дивах?!
Таких, як сонячні світанки
І срібло першої роси,
Прозорих вранішніх серпанків...
Сліпими стали до краси...
Є так багато того всього,
Що має спрощувать життя...
Та разом з тим не маєм змоги
Знайти часу на відчуття...
На вже забуті миті тиші,
Молитви вдячності в серцях...
Зробили речі яскравіші
Та світло втратили в очах...
Давайте спинимесь, збагнемо:
Нічого з нажитих речей
На Небеса не заберемо...
Знімімо камені з плечей!
Холодні ноші хвилювання,
Жаги багатства, метушні...
Можливо, мить твоя остання
Настане завтра... На коні
Стоїть спасіння...Так важливо
Збагнути цінність тих речей,
Яких не купиш... Справжнє диво
Любити світ, життя, людей!
Не в нових гаджетах, не в статках
Є справжня радість...Не в грошах...
Вона у теплому горнятку
Смачної кави у руках
Тобі коханої людини...
Вона у променях очей
Твоєї матері чи сина...
У світі повному речей
Так легко людям загубити
Те найцінніше у житті,
Яке не сила нам купити
Так часто плачуть в каятті
Уже запізно...Розуміють
На схилах власного життя
Що речі дати не зуміють
Любов і теплі почуття...
І грошам також не під силу
Засяять вогники в очах,
Або могутні світлі крила
Зростити в серці і думках...
Усе мине, усе є тлінне...
У світі натовпи людей...
Але не кожен з них Людина...
В полоні куплених речей,
У рабстві вічного хотіння...
Але я вірю, що не всі!!!
Є ті, в кім промені прозріння
Освітять темряву душі!
Допоки дихання у грудях,
Не пізно стати тим вогнем,
Який засяє сонцем в людях!
Давайте в серденьках збагнем,
Що ми незміренно щасливі
І наші статки не в грошах...
Вони, мов зорі мерехтливі,
Чекають нас на небесах!
І що згадаємо на схилах
Свого невпинного життя?
Невже, як гаджети купили,
Чи інше "значиме" сміття?
Згадаєм посмішки і ласку,
Молитву теплу на устах...
Давайте спинимось, будь ласка!
Я вірю, в наших це руках!
Усе змінити...Я вас прошу...
Усіх грошей не заробить...
І щастя... Щастя ж не у грошах...
Спішімо мріяти, любить,
Частіше рідним дарувати
Всесильні теплі почуття,
Сміятись, вірити, кохати!
Для нас вже куплене життя!
А нам лишається в молитві
Сказати:" Дякую, Творець!"
Давайте спинимось в гонитві,
Своїх дослухавшись сердець
