Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.

Горобини кущ яскравий
Нам зустрівся на шляху.
Пару кетягів зірвали,
Так вподобали красу.

Сонцесяйні, променисті,
Червоненькі ягідки.
Ми сплели із них намисто
І віночок залюбки.

Одягнула свою лялю,
Наче кралечка вона.
Всі питають:"Де коралі
Дивовижні ти взяла?"

Гордо я відповідаю:
"Не повірите мені.
Та намисто це для лялі
Сплели з бабцею самі!"

І собі сплела віночка.
Ніби мавка, в ньому я.
А бабуся ще й сорочку
Вишиту мені вдягла.

Настрій маємо святковий,
Так бабусеньку люблю.
Дар у неї пречудовий-
Творить зі всього красу!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Здивовані квіти Ліна Костенко 16.11.2021

    Сю ніч зорі чомусь колючі,Як налякані їжачки.Сю ніч сойка кричала в кручі,Сю ніч ворон сказав:...

    Детальніше...

  • Мамина наука Вікторія Стасів 15.11.2021

    Грають у футбол курчата,Вгору м'яч летить,Та неприбрана в них хата,Брудом вся кипить. І звернулась до них квочка,...

    Детальніше...

  • Зайчик Наталія Паснак (Мельник) 15.11.2021

    Люта зимонька прийшла,Все снігами замела.Поле, ліс, дороги всі -У засніженій красі. Білий зайчик лісом...

    Детальніше...