Коли надворі дощ іде,
у нас на підвіконні
важкий мохнатий джміль
гуде —

велика тепла соня.

Вже другий рік літує він
у наших чорнобривцях,
ласує медом лісовим,
на сонці гріє крильця.

А у негоду на вікно
я зву джмеля до себе,
бо звик до нього вже
давно, як до квіток і неба.

І хай надворі
дощ іде,
шибками
вітер дзвонить —
мій джміль
про сонечко
гуде
мені на підвіконні.

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...

  • Вона уже не та 380968811739 06.09.2023

    Вона уже не та, такою їй не бути, Вже не кричить красиво про любов. Не може взяти і про все...

    Детальніше...

  • Усе пройде 380968811739 06.09.2023

    Усе пройде: симпатія і звичка. Пройдуть хай тижні, місяці, пройдуть нехай роки. Не став тобі...

    Детальніше...