Нехай літа збігають днями,
Птахами хай летять у вись -
Кохання наше до нестями,
Палке і ніжне, як колись.
Нехай сніжниця білить скроні
І вік нам бороздить чоло,
Твою триматиму долоню,
Не відпущу, щоб не було.
Нехай сміються збоку люди,
У спину кажуть: "диваки",
Гроша не варті пересуди -
Байдужі нам чужі плітки.
І перешкодою не стануть:
Розлуки, відстані, роки...
Любити ми не перестанем,
Допоки в нас живі думки.
Допоки в грудях серце б'ється -
Палатиме кохання жар.
І хай комусь смішним здається,
Любов до старості - це дар!
