Нехай літа збігають днями,
Птахами хай летять у вись -
Кохання наше до нестями,
Палке і ніжне, як колись.

Нехай сніжниця білить скроні
І вік нам бороздить чоло,
Твою триматиму долоню,
Не відпущу, щоб не було.

Нехай сміються збоку люди,
У спину кажуть: "диваки",
Гроша не варті пересуди -
Байдужі нам чужі плітки.

І перешкодою не стануть:
Розлуки, відстані, роки...
Любити ми не перестанем,
Допоки в нас живі думки.

Допоки в грудях серце б'ється -
Палатиме кохання жар.
І хай комусь смішним здається,
Любов до старості - це дар!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Здивовані квіти Ліна Костенко 16.11.2021

    Сю ніч зорі чомусь колючі,Як налякані їжачки.Сю ніч сойка кричала в кручі,Сю ніч ворон сказав:...

    Детальніше...

  • Мамина наука Вікторія Стасів 15.11.2021

    Грають у футбол курчата,Вгору м'яч летить,Та неприбрана в них хата,Брудом вся кипить. І звернулась до них квочка,...

    Детальніше...

  • Зайчик Наталія Паснак (Мельник) 15.11.2021

    Люта зимонька прийшла,Все снігами замела.Поле, ліс, дороги всі -У засніженій красі. Білий зайчик лісом...

    Детальніше...