Вірші для наймолодших дітей

Перше вересня все ближче,
З кожним роком йдемо вище.
Хоч і важко, та дарма,
Бо без праці знань нема.

Котик радо позирає
Та запрошення чекає.
Навіть гусінь - черв’ячок
Всіх вітає діточок!

Альбатрос питав акулу:
— А про азбуку ти чула?
— Азбука? — хвостом
плескає,—

Акулятко вже читає.

Акула зуби нагострила,
Акула снідати хотіла,
Та від великої акули
Кудись бігом усі шмигнули ).

Тихо плакав барабан:
- Вдарив в бік мене Степан.
Я ж до ніжності привик,
Бо із лагідних музик.

Хай сидить тепер один,
Не дружитиму я з ним.

На ставочку уночі
Позбирались жабки.
Всілися на кладці всі,
В ставку мочать лапки.

Ще й співати узялись
Усі разом - хором.
Зі сну місяць розбудивсь,
Виплив понад гору.

Присвітив на той ставок,
Хотів роздивитись.
Бачить: жаби у танок...

Проти сонечка бичок
Білий виставив бочок:
- Я не буду більш брикати,
Краще буду засмагати.

Котик наш такий гарненький!
Білий він, завжди чистенький!
Мама-киця так навчила,
Що вмивається без мила.

Рано-вранці, на світанку,
Кошеня... ще до сніданку,
Миє лапки, очі, носик
І голівку та животик.

Вчила киця кошенятко
Ще з дитинства до

Хвіст трубою, спритні ніжки -
Плиг із гілки на сучок!
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.

Бабця нам варила борщик-
Смачний, червоненький.
Укладала все у горщик-
Глиняний, гарненький:

Бурячок та картоплини
Жменьку ще квасолі.
Шматок м'яса, півморквини
І дрібочку солі.

Потім трішки капустини
Насікла дрібненько.
-Варись, борщик,

Маю я на каблучках
Гарні босоніжки
І сьогодні це взуття
Одягну на ніжки.

Руки в боки покладу,
Зроблю два стрибочки,
Та не зручно танцювати
У взутті таночки.

Я зніму на каблучках
Свої босоніжки:
Ох і добре затанцюють
Мої босі

Білка бігала багато,
Бо шукала в лісі брата:
Брат на дереві сидів
І смачні горішки їв.

Поки знайде білка брата,
Будемо всі букви знати.

Скласти слово помага
Буква «ге», як кочерга.
Песик Гавчик слово склав,
Проказавши: «Гав-гав-гав!»

Стали букви у рядок.
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну, звичайно, буква А.

Мишка мишку запитала:
- Що сьогодні поробляла?
Відказала мишка мишці:
- Букву «А» шукала в книжці,

Буду азбуку вивчати.
Щоб самій усе читати.

- Бу, бу, бу... - Борис читає.
Батько Борю поправляє:
- Букву Б читай як треба,
Бо вона втече від тебе!

Боря каже: «Так і буде!
Більше вчить її не буду!»

Га-га-га та ге-ге-ге...
Це, напевно, буква ге?
Бо вона якраз така,
Наче шия в гусака.

У берлозі шум та гамір,
Сміх веселий ведмежат.
Спати батько має намір -
Не приспить ніяк малят.

"Годі, годі веселитись,
Сил у мене вже нема.
Сни давно вам мали снитись,
Цілий місяць вже зима!"

Та сміються ведмежатка,
Батькових не чують слів....

Всім хвалились ведмежатка:
"А у нас новітня хатка!"
Знали звірі всі довкола,
У ведмедів - хата нова!

Два ведмеді ціле літо
Працювали, щоб успіти.
До зими щоб змайструвати
Барліг новий для маляток!

Та оселя вийшла гарна:
І простора, і

Великий собака білий
На зиму чекав всю осінь.
Він мріяв про заметілі,
Та падав не сніг, а дощик!

Раптово одного ранку
Собака побачив диво -
Подвір'я і сходи ганку
Біленьким сніжком накрило!

Зимою потішно псові,
Хотіла душа співати,
Тому

Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:

"Плакати не перестану,
Кашку не люблю вівсяну!
Хочу чаю не з малинки,
А з чорниці, чи ожинки!

Хочу яблучко, не грушку,
Хочу з маком ще пампушку!"
І

Біля лісу в'ється річка,
Мов блакитна, гарна стрічка.
Вітер крила надуває,
Швидкість річці прибавляє.

Вода синя всіх чарує,
Веселиться і пустує.
А коли настане нічка,
То засне також і річка.

Відчиняє сонце браму
І на білому коні
Починає шлях свій прямо
У небесній вишині.

Дзвонять дзвони, дзвони дзвонять,
Розливають срібний дзвін,
А Господь сидить на троні —
Все довкола бачить Він.

Ось Земля, планета наша,
Волошково-голуба....

Ей, бі, сі, ді, і, еф, джі...
Ми сиділи на печі...
Ейч, ай, джей, кей...
Було нам всім окей!

Ел, ем, ен, оу
Пироги з молоком.
Пі, к'ю, ар, ес, ті, ю, ві
Посиділи, та й пішли...

Дабил ю, екс, вай, зед
Ось і весь наш секрет!Ей, бі, сі, ді, і,

Вітя — світла голова.
Вітя вчить нові слова.
Ви йому не заважайте.
Ви без нього погуляйте.

Він, як буде вільним час,
Вийде гратися до Вас.

Наша внучка - трудівниця,
До роботи беручка.
І ніхто тут не хвалиться,
Справді - внучечка така.

Працьовита і слухняна,
Без роботи не сидить.
Посуд вимила старанно,
Все засяяло, блистить.

Вправно квіти поливає
І на грядці огірки.
Каченят ще

"Раз, два, три, чотири, п'ять"
- вчила качка-мати
двох маленьких каченят
квіти рахувати.

"Раз, два, три і раз, два, три..."
...а далі не вміли...
Замалими ще були.
Вчитись не хотіли...

"Та "чотири" хоч скажіть,
як вже "п'ять" несила!...

Гуси гучно гелготали—
Горобці зерно клювали.
Гуси гонять горобців,
Голубок на ганок сів.

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.

Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі

Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.

Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.

- Де твій букварик?
- В портфелі новому.
- Ну а портфель де?
- У столику дома.

- Взяв би зі столу.
- Так стіл же замкнувся...
- То відімкнув би.
- Ключа я позбувся...
- Де ж це той ключ?
- У портфелі новому.
- Ну, а портфель де?
- У

- Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
У дуплі, у сосняку.

А гризу горішки,
І гриби, і шишки.
- У морози люті, злі
Ти не мерзнеш у дуплі?

- Затишна моя хатинка,
Тепла в мене кожушинка,
І мені зимові дні...

Подружитись закортіло
Пташеняткові з котом.
Зовсім близько підлетіло
До кота з рудим хвостом.

- А, давай дружити, Томе?
Бачу ти сидиш сумний.
А в самого кров холоне,
Бо насправді - кіт "страшний."

Ще й матуся туркотіла:
- Не підходь лиш до

Запорошила землю пороша,
Я вертаюся в рідні краї.
В дитсадочку ялинка хороша.
З Новим роком, малята мої!

Скільки радості, теплого снігу!
На ялинці святкові вогні.
Я вам зичу веселого сміху!
Виростайте на втіху мені!

Попід вікнами Мороз
Ходить-щулиться,
То загляне у садок,
То піде на вулицю:

- Де ж це дітоньки малі
Наче поховалися,
Та невже ж вони мене
Взяли і злякалися?
Я ж їм шкоди не зроблю
Взагалі нітрішечки,
Тільки носика вщіпну
Для потішечки!

"Знову дощ" - сказала мама,
Прочиняючи вікно.
Тиждень дощик безнастанно
Йде щодня, я й звикла давно.

А матуся засмутилась,
Надокучили дощі.
Мама сонечко любила,
Їй сльота не до душі.

А для мене дощик - диво,
Подружились ми з дощем....

Йшов зі школи я додому,
Відчував легеньку втому.
Парком я ішов неквапно
Так цікаво було в парку!

Білочка руда маленька
Плигала собі швиденько.
Працювала жваво мила,
Щось в дупло вона носила.

Дві ворони на травичці
Знов сварилися по звичці....

Десь далеко, у болоті,
Наче в гумових чоботях,
У зеленім камуфляжі,
Плигає ніби на пляжі.

Скаче, кваче жабення
З вечора аж до рання!:)

Жив старесенький удав.
І на світі він все знав,
Але інколи бува
Забуває де хвіст його, а де голова.

Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.

Так пасеться він собі
Врунами зеленими,
Так працює цілий день...

Люта зимонька прийшла,
Все снігами замела.
Поле, ліс, дороги всі -
У засніженій красі.

Білий зайчик лісом біг,
Він від вовка злого втік!
Зайчик в лісі заблукав,
Стежку він свою шукав.

Ой, немилий краєвид...
Плакав гірко, аж навзрид.
Сів

Встав із ліжечка Борис,
До вікна — аж біло скрізь.
Щось летить, неначе цвіт
Засипає цілий світ.

"Мамо, — закричав Борис, —
— У віконце подивись!
Ні дороги, ні стежок!"
Мама каже: "Це сніжок.

Осінь зникла і нема,
Це до нас прийшла зима.
Так

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.

Повітряний змій
У небі літає.
Це хлопчик Андрій
Його запускає.

А вітер все дує,
За змієм летить
А той усе вище
У небо парить.

Хлопчина дивується,
Подив тамує,
Як змій його з хмарами
В небі танцює

...

Збулася мрія їжачка:
Знайти скарби предивні -
В траві фруктового садка
Плоди лежать поживні!

Гора із яблучок смачних
Червоних та кругленьких.
І соковитих й запашних,
Цілющих та смачненьких.

Не вірить сам собі їжак -
Це ж радість

Іду я в школу, в перший клас,
Машинки любі, не до вас!
Крокують поряд малюки,
Несуть в портфеликах книжки

І так вже поспішають —
Ще мить — і позлітають!
У дівчаток іграшки в руках,
А у хлопців пустощі в думках.

Дзвінок, як сурма грає,
До класу

По стежинці, по стежинці
Йшли додому їжачки.
І несли вони гостинці:
Сливи, яблучка, грушки.

Не в руках несли - на спинках,
На гостреньких голочках.
Ще були, як на картинках,
В них листочки по боках.

Поспішали всі додому,
До матусі їжачки....

Я - маленький їжачок,
Їжаків дитинка.
З гострих-гострих голочок
В мене, друзі, спинка.

Завжди я колючим був,
Скільки пам'ятаю.
Кожен раптом біль відчув,
Хто мене торкає.

Та не злий я, а добряк
І кажу вам щиро:
Не бажав я, аж ніяк,...

Кво-кво-квокала зраненька
Квочка-курочка рябенька.
Закликала всіх курчат
На прогулянку у сад.

І курчаточка маленькі
Бігли, втішені, до неньки.
Гамір радісний та крик
Зворохобив весь курник.

Старші кури й півень, звісно,
Пташенят сварили

У теплесенькій хатинці,
На пухнастій спить перинці,
Загорнулося в клубочок
І тихенько щось муркоче.

То напевне наша киця!
Уже ранок, негодиться...
Вже вставай, мерщій гуляти,
Мишенят пішли лякати )

Бігла кізонька біленька
До лісочка край села,
Де зростала зелененька
І смачнесенька трава.

Полюбляла наша кізка
Мандрувати аж за край.
Утікала часто кізка
У поля, в ліси і в гай.

Припинали мандрівницю
У садку і у дворі,
Та, козі все не

Кіт з собакою сварився:
"Друже, ти куди дивився?
Наша ковбаса пропала!
Винуватий ти не мало!!!

Обіцяв ти так завзято
Наш обід сторожувати!
Я тобі повірив, друже,
Але сторож ти - байдужий!

З-під самісінького носа
Вкрали в тебе! Це ж не

Наступає ніченька,
Скоро спати час.
Як у небі зіронька,
Донечка у нас.

Місяць у віконце,
Загляда в ночі,
На твої долоньки
Від сну поклав ключі.

Нехай тобі присняться -
Рожеві ягнятка,
Нехай охороняють
Під час сну янголятка....

Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.

Було радості безмірно
Від тих слів в моїй душі,
Колобок- це ж неймовірно!
Не звичайні калачі!

Я прокинулась раніше ,
Помагати почала.
Так хотілось, щоб

Летіла у небі хвостата ракета.
Ого, який шлейф! Та це справжня комета! 
Комета із криги та каменю-пилу
Великий хвостище собі відростила!

Примчала комета до Сонечка-зірки,
Та Сонце закрило розпечену хвіртку.
– Тут гаряче дуже, вертайся назад,
Тебе проведе

- Корівонько, красунечко,
Признайся звідкіля
Ти, молочко, Ласунечко,
Приносиш для малят?

- З лугів несу заквітчаних,
Де трави запашні,
Зі сонечком повінчані,
Смакують так мені!

Шукаю солодесенькі
У травах квіточки.
Щоб молочко

Кошеняточко маленьке
Попросило свою неньку:
- Ти змогла б мене навчити
Борщ смачнесенький варити?

Відповіла киця мила:
- Звісно, чом би й не навчила.
Кішка з поглядом ласкавим
Радісно взялась до справи.

Спершу ми на грядці, синку,
Знайдемо

Снились котикові сни!
Що царем був ковбаси.
Мав він ріки з молочка -
Широчезні, мов гора!

Мишки котику служили.
Писком своїм не дражнили...
Він щасливо посміхався -
Ковбасою пригощався.

Враз його щось розбудило,
Бо в підлозі шкряботіло......

Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.

Це клени високі
З осінньої гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.

І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!

— Ми знову знялись би,...

У садочку біля хати
Наша липка зацвіла.
Це тому скажу, малята,
Липню черга вже прийшла.

З лісочка лисичка маленька
Забігла до нас на подвір'я.
Курей так злякала руденька,
Втікали, аж сипалось пір'я.

Не мала вона навіть гадки
Курей тих лякати, чи з'їсти,
Птахи ж поховалися в хатки,
Не хочуть додолу вже злізти.

Лисичка сама "страху

Чи ви знаєте , малята,
Що у лісі диво з див?
Вчитись всі пішли звірята,
Вчитель їх, ведмідь учив.

Зайчик, білочка, лисиця
Та маленький їжачок.
Зранку їм усім не спиться -
Поспішають на урок.

Зошити взяли з книжками,
Повсідались на пеньки....

В лісі випав білий сніг,
Наступає Новий рік.
Стали думати звірята,
Як зустріть чудове свято.

- Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.

Білка принесла горішки,
Їжачок – гриби та шишки,
Ведмежатко –

Зранку зайчик милий з лісу,
У дворі шукав Алісу.
Каже: "Дівчинку шукаю,
Де живе вона не знаю.

Познайомились улітку.
Вдвох з бабусею до лісу
Приходило по сунички
Дитинчатко невеличке!

Привітався я гарненько,
Лапку їй подав чемненько!
Як

Лютий морозець гукає –
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,

Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.

З неба падали сніжинки -
Чудернацькі й різні.
Більші, менші, як з картинки -
Красиві і ніжні.

Впало декілька в долоньки
Дівчинки Оксанки.
Радісно сказала донька:
"Глянь, як з "витинанки"!

Хто малює їх на небі?
З чого витинає?"
Відповісти

Малинове вареннячко
Варив сіренький кіт.
Малинове вареннячко
До чаю на обід.

Збирав малину радісно
З кущів Муркотик сам.
Питали в нього заздрісно:
- Кому ж це?

- Діточкам!
Знав кіт, що після літечка
Настануть холоди,
Зів'януть усі

Малювала зранку мишка
Два цукерки й три горішка,
А в обід в куточок сіла
І смачні малюноки з'їла.

Грають у футбол курчата,
Вгору м'яч летить,
Та неприбрана в них хата,
Брудом вся кипить.

І звернулась до них квочка,
Каже дітворі:
- Наведіть порядок в хаті,
Тоді грайте надворі

Подвір'я в променях купалось,
В садочку вітер шепотів...
Маринка з радістю збиралась
Побігти гратися на двір!

Уже і двері прочинила
Та раптом з кухні пролунав
Ласкавий голос:"Я зробила
Медове печиво! " Пройняв

Солодкий запах всю кімнату......

Йшов баранчик з нами в ліс,
На рогах травичку ніс.
Ми вивчаєм букву «бе»,
Й він за нами «Бе-бе-бе»!

Тишком-нишком бігла мишка
До комори по зернятка,
Поки задрімала кішка
Та закрила оченятка.

За хвилинку, може й швидше,
Поверталася додому,
Вітерця просила: "Тихше,
Не збуди лиш кицю Тому".

Взяла в зубки дві зернини,
Більше взяти не

Нашу Нату не впізнати, -
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся

На всі боки піднялося, -
Мов копиця голова!

Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
- Звідки зачіски нові? -
Посміхнувся Боря хитро:
- Це,

Нам корівонька дала
Молока по склянці:
Соні, Ані, Павлику
І малій Мар'янці.

Тут і котик вуса лиже -
Попив би охоче.
Мама дасть йому також -
Ось як він муркоче!

Це — я, а це — моя кишеня,
а в ній — усе, що є у мене.
Ось — олівець,
позичений на цілий день у тата.

Ось — папірець,
надірваний і трішечки прим'ятий:
я тут Юрка намалював,
та він побачив — і порвав.

А цього човника з кори
я вирізав години

Друзі вірні: півник й крук
Ковзани взяли до рук.
Їжу, одяг і напій
Та на ковзанку мерщій.

А надворі завірюха
Вже щіпає друзям вуха.
На це друзі не звертають,
На льоду собі кружляють.

Непосида Вася
на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся —
і перевернувся.

Другий раз гойднувся —
знов перевернувся.
Третій раз гойднувся —
теж перевернувся!..
З того часу Вася
більше не гойдався.

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід…
Тільки бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Просто нехороші -
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не

Ненажера бегемот
Випив яблучний компот,
З'їв салатик олів'є
І на все казав: "Моє!".

З'їв він також п'ять котлет,
З'їв яєчко і омлет,
Мандаринку з'їв одну
І солодку ще хурму.

Насміхався з нього кріт:
"Подивись на свій живіт"

...

Полюбляє наша кішка
Грати в скелелазів,
По гардинах, наче мишка,
На карніз вилазить.

Тато з кішкою свариться,
Запевняє строго:
"Як ще раз це повториться,
Будеш за порогом!

Житимеш тоді надворі,
Матимеш свободу,
Не позволю в хаті

Чорно-біле кошеня
Бігло полем навмання.
Весело йому було,
Бо від мами утекло.

Думало собі котятко:
"Я велике вже дитятко!
І без дозволу я мами
Піду сам собі полями."

Щось воно собі співало,
На всі кущики стрибало,
Стільки сподіванок

В нашу хату зайшов уночі
Миколай із мішком на плечі
І говорить: "Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов..."

А мене бере сумнів чогось:
Хто ж насправді оцей є дідусь?
Може, він не із темних дібров?
А з бюро добрих послуг прийшов?

Миколай ці думки

В дитсадочку карнавал,
Новорічне свято.
Дітки одяг на цей бал
Готують завзято.

Перевдягнуть дітлахів
В героїв казкових,
З допомогою батьків
Діток бачим "нових"!

Мишки, котики, вовки,
Ведмеді й лисичка,
Ой , кумедні малюки,
Маски в них

Як солдатик одиниця,
Бути першій їй годиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.

Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.

Погуляти захотіла,
Лиш вона там захворіла.
Я до лікаря піду,
Хай лікує біль мою!

Зберу я себе сама,
Бо живу лише одна,
Книжку візьму лиш одну,
Я ж

На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!

Найсправжнісінька ракета,
Для пілота в даль земну.
Як стріла помчусь я в небов,
Заблистить цифра моя.

Де ніхто іще не був,
Самим першим буду я!

Нарядилась осінь
в дороге намисто,
золоте волосся
розплела над містом,

кольорові фарби
вийняла з кишені,
і малює осінь
жовтим по зеленім...
Здогадатись можна
в парку по деревах:
є червона фарба
в неї і рожева...
Ще й відтінків

Десь у полі, на полянці
Павучок cидить у ямці.
З павутинки павучок,
Сплів маленький літачок.

Зможе він тепер літати,
Та по світу мандрувати )

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Один крочок, другий крочок,
Лівий, правий чобіточок.
Вчимо наші ніжки,
топати по трішки.

Я сьогодні перший раз,
Перший раз
Йду до школи в перший клас,
В перший клас!

Свято радісне, веселе –
І у нас, і у вас.
Я крокую сам до школи
В перший клас, перший раз!

Цуценя моє, вгамуйся
І не гавкай, любий, цить,
Коли дзвоник на уроки...

Наший пес сторожовий,
Нас охороняє.
Як заходить хтось чужий,
Він його лякає.

Ти мій друже заходи,
Проходи мерщій сюди!
Він не лається тому,
Що ти, сподобався йому! :)

- Гей, до мене! - півник кличе,-
Я нового вірша вивчив! —
Став читать... Біда яка!
Не згадає ні рядка.

Замість вірша на току
Заволав: — Ку-ку-рі-ку!

Гномик Ларі захотів
Світ побачить дивовижний
То ж в мандрівку поспішив
Повз дерев багаторічних.

Між деревами павук
Плів хустинку-павутинку.
Ларі весело всміхнувсь
Й далі рушив по стежинці.

Ось пахучая ромашка,
А ось там – червоний мак,
А

Гномик Ларі захотів
cвіт побачить дивовижний…
Тож в мандрівку поспішив
повз дерев багаторічних.

По лісах він мандрував,
по безкидах і дібровах…
По озерах, по річках…
В глибочінь морів пірнав.

Там побачив він медузу,
краба, коника, кита.
Із

Ведмедик товстун
У своєму ліску
За літо з’їдав
Десять бочок медку.

Та стали в ласунчика
Зуби боліть.
Реве наш ведмедик,
Ночами не спить.

Не всидить на місці,
Не їсть і не п’є…
Тут з дерева дятел
Пораду дає:

— Щоб зуби

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.
А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:

в

Рано-вранці, по сніданку
В парку, між деревами
Дві гарненькі білочки
День прийдешній зустрічали.

На поживу у травиці
Харч собі шукали.

Одна білочка поважно
Все переглядала…
Друга бігала, стрибала
Хвостиком все підмітала.
Та, втомившись,

Розовенька свинка —
На спині щитинка —
Рохкає-гукає,
Поросят скликає.

Поросятка хрюхочуть,
Спатки йти не хочуть.

Спить маленька білочка,
У своєму ліжечку.
Бубликом скрутилася,

Хвостиком накрилася.
Сняться їй гарненькі сни.
Спи, руденька, міцно спи.

Загубила рукавичку,
Та не засмутилася,
Думаю: вона для когось
В зимі пригодилася.

Ой, не знаю, як вмістилась
У ній ще й синичка?
Слава Богу пригодилась
Моя рукавичка.